Герасимчук Людмила

к. с.-г. н., старший викладач

Неборачко Павло

студент

Пешков Сергій

студент

Житомирський національний агроекологічний університет

м. Житомир

РИЗИКИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Проблему охорони земель, боротьби з їх деградацією піднято сьогодні до рівня глобальних. Результати моніторингу ґрунтів свідчать про постійний розвиток деградаційних процесів [1-5], в зв’язку з чим особливої актуальності набувають дослідження природно-антропогенних ризиків землекористування, які встановлюють можливість екологічно безпечного і раціонального використання ґрунтів. Урбанізація є одним з головних чинників, що впливають на ріст ризиків у сфері землекористування та призводить до катастрофічних проявів деградаційних процесів [2-5]. До того ж, більшість питань з використання земельних ресурсів вирішується саме в умовах ризику.

Метою досліджень стала оцінка природно-антропогенних ризиків землекористування на території Житомирської області

Дослідження по оцінці ризиків землекористування на території Житомирської області проводилися протягом 2013 – 2015 років. Величину ризику визначали відношенням кількості випадків прояву небезпечного явища до загальної площі території, для якої обчислюється ризик за певний період часу. За величиною балу ризику встановлювали характеристику ризику та величину ймовірності його настання. Для встановлення величини ризиків у сфері землекористування використовували систему критеріїв і показників [4], яка містить диференційовану інформацію про рівні екологічної ситуації.

Сільськогосподарські угіддя Житомирщини складають 50,7 % території (1511 тис. га). Найбільш родючі ґрунти (еколого-агрохімічний бал родючості – 47 – 58) зосереджені у південній лісостеповій частині: сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені (119,3 тис га), чорноземи типові (205,6 тис га), лучні та чорноземно-лучні (35,8 тис га), дерново-глейові (21,5 тис га). Еколого-агрохімічний бал родючості у центральній (перехідній) частині не перевищує показника 42 та 35 балів у північній (поліській).

Висновок щодо деградації ґрунтів підтверджують результати агрохімічних обстежень: вміст гумусу відповідає низькому рівню забезпеченості (1,95 %); середньозважена величина вмісту лужногідролізованого азоту становить 75 мг/кг ґрунту (дуже низький вміст), рухомого фосфору – 118 мг/кг ґрунту (підвищений вміст), обмінного калію – 80 мг/кг ґрунту (низький вміст).

Площа деградованих земель у складі ріллі 460 тис. га. За впливом на екологічний стан орних земель деградаційні процеси розміщуються в такій послідовності: перезволоження та заболочення, забруднення радіонуклідами, підкислення, дефляція, ерозія.

Ерозійним процесам піддано 104,8 тис га угідь (водній ерозії – 83,9 тис га, вітровій – 20,9 тис га, одночасно вітровій і водній – 87,8 тис га). Ризик землекористування на території Житомирської області, спричинений ерозійними процесами низький, за виключенням Ружинського району (середній).

Частка ріллі забрудненої ¹³⁷Cs зі щільністю понад 37 кБк/м²  становить 103 тис га (критичний рівень ризику); від 1 до 5 Кі/км² – 97,2 тис га (середній рівень ризику); від 5 до 15 Кі/км² – 5,8 тис га (високий рівень ризику). У діапазоні радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь ⁹⁰Sr від 0,02 до 0,15 Кі/км² знаходиться основна частина території області з площею 729,0 тис га, або 62,1 % (низький рівень ризику); до 3,0 Кі/км² перебувають 39,5 тис га, або 3,4 % (катастрофічний рівень ризику).

Упродовж останніх років набувають дедалі більшого поширення небезпечні екзогенно-геологічні процеси, що мають безпосередній вплив на сферу землекористування, і до числа яких належать зсуви, підтоплення, карст.

Зсуви та карст на території області поширені на незначній території (0,01 км² та 0,55 тис. км²), ризик їх виникнення є низьким, а ймовірність настання негативних наслідків незначна.

Вся територія області щодо можливості екологічно безпечного і раціонального землекористування відноситься до категорії критичної та катастрофічної екологічної ситуації, а відсоток підтоплених земель сягає 84 %. Виключення складає лише територія м. Новоград-Волинський, яка характеризується високим ступенем ризику виникнення підтоплень.

Ураженість території Житомирської області лесовими ґрунтами І типу просідання (потужність лесових відкладів менше за 10,0 м) становить 15,1 %, що відповідає високому рівню ризику.

Література

1. Атлас агроекологічного стану ґрунтового покриву Житомирської області / В. А. Трембіцький, Т. М. Мислива, О. М. Мартенюк, Ю. А. Білявський. – Житомир : ПТЦ «Облдержродючість», 2011. – 56 с.

2. Балюк С. А. Екологічний стан грунтів України / С. А. Балюк, В. В. Медведєв, М. М. Мірошниченко // Укр. геогр. журн. – 2012. – № 2. – С. 38–42.

3. Ковальчук П. І. Актуальні питання дослідження екологічних ризиків землекористування / П. І. Ковальчук, Б. М. Копайгора // Землеустрій і кадастр. – 2012. – № 3. – С. 36–41.

4. Малащук О. С. Ризики землекористування та критерії їх оцінки / О. С. Малащук // Аграрний вісник Причорномор’я. – 2011. – Вип. 57. – С. 1–9.

5. Національна доповідь про стан родючості ґрунтів України / Міністерство аграрної політики України, НААНУ, ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського», Національний університет біоресурсів і природокористування України. – К., 2010. – 113 с.