Павлишак Ярослава

к. с.-г. н., доцент

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка

м. Дрогобич

ЗБЕРЕЖЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

На сьогодні особливо актуальною стала  проблема збереження родючості ґрунтів у зв’язку зі збільшенням населення Землі та продовольчою кризою.

Ґрунт унікальне природне творіння, що дає людині можливість жити за рахунок його продукції. Стан ґрунтового покриву сільськогосподарських ландшафтів є головним джерелом, що забезпечує сталий розвиток суспільства.

В найближче століття головним джерелом повноцінної їжі для людей залишаться сільськогосподарські продукти, виробництво яких засновано на використанні величезного дарунку природи – родючості ґрунту.

Органічні речовини ґрунту як інтегрований показник його родючості беруть активну участь у живленні рослин, створенні сприятливих фізико-хімічних властивостей, міграції у ньому різних хімічних елементів, адже найважливіші ґрунтові процеси тією чи іншою мірою пов’язані з органічними речовинами.

Останніми ж роками в результаті збільшення виносу елементів живлення урожаєм сільськогосподарських культур без повернення їх внаслідок зменшення використання мінеральних добрив, дефіцит поживних речовин зріс удвічі та сягнув понад 135 кг на гектар посівної площі [3;4 ].

Основні причини зниження родючості ґрунту – ущільнення ґрунтів сільськогосподарською технікою; водна та вітрова ерозії; від’ємний баланс поживних елементів, забруднення ґрунтів важкими металами  та хімічними засобами захисту рослин, що супроводжується забрудненням баластними речовинами (хлоридами, сульфатами), накопиченням отрутохімікатів у ґрунтах, підгрунтових водах.

Важливим моментом збереження  і відновлення родючості ґрунтів є призупинення ерозійних процесів.

Деградовані землі поширені майже в усіх природних регіонах України, причому інтенсивність процесів деградації в останні десятиріччя досить висока і досягає катастрофічних розмірів. Із збільшенням антропогенних навантажень порушилися збалансовані природно-екологічні зв’язки, прогресує ерозія ґрунтів [1].

Ерозія ґрунтів є найпоширенішою з усіх видів їх деградації. Вона наносить величезні економічні  та екологічні збитки, тому що загрожує самому існуванню ґрунту як основному засобу сільськогосподарського виробництва і незамінному компоненту біосфери.

Загальна площа сільськогосподарських угідь Львівської області, які зазнали згубного впливу водної ерозії, становить 305,1 тис. га, зокрема орних земель – 239,0 тис. га, з них слабозмитих – 127,7 тис. га, середньозмитих – 77,9 тис. га, сильно змитих 23,4 тис. га.  Лише за останні 25 років площа еродованих земель збільшилася в 2,3 рази [1].

Ґрунти Передкарпаття мають сталу тенденцію до погіршення, в них бракує азоту, фосфору, калію, кальцію, гумусу.

В першу чергу, для забезпечення простого відтворення родючості ґрунту слід збільшити увагу на використання органічних речовин за рахунок впроваджень у виробництво грунтоохоронних сівозмін з оптимальним співвідношенням культур, а також за рахунок розширення площ під багаторічними  і сидеральними травами, згортання у грунт післязбиральних решток. Багаторічні бобові трави щорічно утворюють від 500-700 кг/га гумусу, що еквівалентно 20-50 тоннам гною на гектар.

Сьогодні слід взяти на озброєння і застосування сидеральних добрив.

В 1 тонні зеленого добрива сидеральних культур міститься 4,5-7,7 кг азоту, 0,5-1,2 кг фосфору, 1,8-2,0 кг калію. Зелене добриво при врожаї сидеральних культур 350-400ц/га у середньому еквівалентне 30-40 тонн гною.  Найкраще на сидерати висівати редьку олійну (при ранньому збиранні основної культури), або озиме жито чи озимий ріпак. Ці культури є хорошими  фітосанітарами, знижують засміченість полів бур’янами. Сидерація крім збагачення ґрунту органічною речовиною та поживними речовинами, впливає на низку ґрунтових процесів та властивостей: попереджує ерозію і деградацію ґрунту; поліпшує структурні показники, аерацію та водний режим ґрунту, агрофізичні й агрохімічні властивості ґрунту; активізує  біологічну активність в 1,5-2,0 рази тощо [ 2].

Відомо, що важливим фактором збереження родючості ґрунтів є дотримання сівозмін. Впроваджувати у землеробство науково обґрунтованих сівозмін, що дасть змогу підвищити продуктивність земель на 40-50%, забезпечивши при цьому відтворення родючості ґрунтів і збереження навколишнього середовища. Адже сівозміни є основою стабільності землеробства, оскільки вони позитивно впливають на всі важливі ґрунтові режими, сприяють активній детоксикації шкідливих речовин [2].

Отже, важливу роль у збереженні та відтворенні   родючості ґрунтів мають відігравати не лише мінеральні та органічні добрива, а й дотримання агротехнічних енергозберігаючих технологій систем землеробства.

Література

1. Волощук М.Д. Заходи щодо відтворення родючості деградованих земель, відведених на консервацію /М.Д.Волощук.- Землевпорядний вісник. – К.: Львів, 2000. - №4. – С.30-34.
2. Колодій А.М. Сидерація – основа відтворення родючості ґрунтів у реформованих господарствах Львівщини / А.М.Колодій, М.М.Шило, О.В.Курило // Охорона родючості ґрунтів : науковий збірник.-2010.-Вип.6.-С. 95-100.
3. Пархуць Б.І. Відтворення і охорона агро ландшафтів Львівської області/ Б.І.Пархуць.– К.: Львів, 2000. – С.105-108.
4. Родючість ґрунтів: моніторинг та управління / В.В. Медведєв, Г.Я.Чесняк, Т.М. Лактіонова та ін.; за ред. В.В.Медведєва.-К.: Урожай,1992.-248