Головна » Статті » Конференція_2016_05_19-20 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

ПОЖИВНА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ГОЛОЗЕРНИХ ЗРАЗКІВ ЗЕРНА

Лісова Юлія

молодший науковий співробітник

Науковий керівник: к. с.г. н., Царик З.О.

Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН

с. Оброшино, Львівська обл.

 

ПОЖИВНА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ГОЛОЗЕРНИХ ЗРАЗКІВ ЗЕРНА

 

         Овес за своїм біохімічним складом відрізняється від інших зернових культур завдяки сприятливим поєднанням поживних речовин. Найвищу біологічну цінність серед зернових культур  мають білки вівса. Відсотковий  вміст білка у вівсі і вихід його з одиниці площі часто перевищує ці показники в інших зернових. Крім цього, частка засвоюваних білків вівса сягає 90–95 % від його загального вмісту [1]. Для зерна вівса характерні  відмінні дієтичні властивості, котрі визначаються фракційним та амінокислотним складом білка. Домінуючою фракцією є глобуліни, що становлять 70–85 % загального білка і у яких міститься 5,5 % лізину. Білки глобулінової фракції найбільше акумулюють незамінних амінокислот [2].

Багато дослідників стверджують, що голозерні вівси за хімічним складом зерна  відрізняються від плівчастих збільшеним вмістом білка, жиру та крохмалю і мінімальним рівнем клітковини. Це значно підвищує їх харчові якості і спрощує процес переробки [3, 4, 5]. В останні роки зростає частка зерна вівса, яке переробляється на продукти харчування. У 2011–2013 рр. при валових зборах зерна вівса 467–629 тис. т приблизно 60 тис. т йшло на виробництво продуктів харчування [6, 7].

Метою наших досліджень було встановити статистичні параметри мінливості та кореляційні зв’язки між основними морфологічними та компонентними ознаками продуктивності у колекційних і селекційних генотипів голозерного вівса.

У дослідженнях було використано 31 сортозразок вівса голозерного типу різного еколого-географічного походження, які надійшли з Національного центру генетичних ресурсів рослин України, і 7 голозерних селекційних ліній, які створені в Інституті сільського господарства Карпатського регіону НААН. За країною походження найбільша кількість сортозразків (14 шт.) була з Канади, Росія, Білорусь, Великобританія і Україна представлені відповідно 6, 4, 3 і 2 зразками, а Перу і Казахстан – по одному. Дослідження проводили на полях  лабораторії селекції зернових та кормових культур Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН у 2011-2013 рр., облікова площа ділянок 5м2, повторність – 6-ти кратна. Стандартні сорти плівчастого типу Чернігівський 27, голозерного – Скарб України і Авгол  розміщали через 10 номерів. Сівбу проводили селекційною сівалкою СКС-6-10 з центральним апаратом висіву, збирання – комбайном «Сампо-130».

Наші дослідження підтверджують твердження, що голозерні зразки характеризуються більшим вмістом сирого протеїну, білку, жиру в зерні і меншим рівнем клітковини. При порівнянні зареєстрованих сортів плівчастого типу Чернігівський 27 і голозерного  Авгол встановлено, що останній має перевагу за вмістом сирого протеїну на 4,08 %, білка – 3,6 %, жиру – 2,03 %, а за вмістом клітковини плівчастий сорт переважає голозерний на 7,05 %. Статистичні параметри середніх даних хімічного складу зерна голозерних зразків вівса за 2011–2013 рр. також показують їх перевагу над плівчастими сортами цієї ж культури за вмістом сирого протеїну, білка та жиру. У досліджуваних голозерних зразків середній вміст сирого протеїну становив 16,04, білка – 14,41, жиру – 5,72, золи – 2,31 і клітковини – 4,14 %.

Спостерігався досить значний розмах варіації за вмістом сирого протеїну (5,89 %), білка (3,69 %), жиру (1,49 %) та клітковини (2,03 %), що свідчить про значні генетичні відмінності за цими ознаками між окремими зразками. Хоча, згідно коефіцієнта варіації мінливість всіх показників поживної якості зерна (4,76– 6,46 %), за винятком вмісту клітковини клітковини (14,23 %), була незначною, що пояснюється малими цифровими значеннями стандартного відхилення.

 

Література

1. Баталова, Г. А. Биология и генетика овса [Текст] / Г. А. Баталова, Е. М. Лисицын, И. И. Русакова. – Киров : Зональный НИИСХ Северо-Востока, 2008. – 456 с.

2. Буняк,О. Не можна миритися з тим, що значення вівса, як основної кормової і дієтичної продовольчої культури, сьогодні відійшло на другий план [Текст]  / О. Буняк // Зерно і хліб. – 2013.  –  №2. – С. 20–22.

3. Євдокимова, Г. Й. Голозерний овес зовсім не потребує лущення [Текст]  / Г. Й. Євдокимова, Є. С. Короленко // Зерно і хліб. – 2008.  –  №2. – С. 19–20.

4. Гера, О. М. Якість однорічних кормових культур на осушуваних органогенних ґрунтах [Текст] / О. М. Гера // Зб. наук. праць ННЦ «Інститут землеробства НААН». – 2015. – Вип. 3. – С. 18–23.

5. Соц, С. М. Особливості технологічних властивостей та хімічний склад голозерного вівса сорту Саломон [Текст] / С. М. Соц, І. О. Кустов // Технологія та безпека продуктів харчування. – 2015.  –  №2(31). – С. 103–108.

6. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. ukrstat.gov.ua/ (дата звернення 15.01.2016 р.). – Назва з екрана.

7. Украинцев ждет дефицит овсянки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.agriefficiency.kiev.ua (дата звернення 15.01.2016 р.). – Назва з екрана.

Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (17.05.2016)
Переглядів: 245
Всього коментарів: 0