Макеєва Ольга

аспірант

Науковий керівник: д.с.-г.н., професор Писаренко П.В.

Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава

БІОЛОГІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО, ЯК СКЛАДОВА ПРОДОВОЛЬЧОЇ І ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Внаслідок цілеспрямованих дій людства впродовж багатьох поколінь утворилася нова складова біосфери – агросфера, до складу якої входять всі типи агроландшафтів, агробіоценозів і агроекосистем. Тому агросфері притаманні особливі закономірності внутрішнього розвитку, що є результатом взаємодії різних природних і соціально-економічних чинників. Агросфера є водночас як природничою, так і соціальною категорією[1].

Біологізація землеробства зв’язана із запровадженням системи управління структурами посівних площ та сівозмін, також із застосуванням органічних добрив, таких як гній, гичка, солома і т.д. Внаслідок інтенсивного землеробства, в наш час, постає питання зростаючої екологічної загрози, тому актуальною стає розробка альтернативних моделей землеробства, відповідно до життевих потреб суспільства та відповідно безпечного існування.

Одним із засновників ідеології нових форм ведення сільського господарства був японський філософ Мокиши Окада (1882-1955), який вважав, що сільське господарство має вирішувати такі завдання : пропонувати продукти харчування, що не тільки підтримують життєдіяльність, а й поліпшують здоров’я людей; бути економічно вигідним для виробника і споживача; виробляти продукти в кількості, достатньої для задоволення потреб зростаючого народонаселення; не порушувати біологічної рівноваги в природі, бути екологічно безпечним; використовувати досить прості, стабільні і доступні методи та засоби ведення господарства [2].

Органічна система землеробства передбачає: удобрення рослин та підвищення родючості ґрунту переважно органічними добривами; використання несинтетичних сиромелених добрив та меліорантів (фосфоритне борошно, калій, гіпс, доломіт); синтетичні мінеральні добрива та хімічні засоби захисту рослин використовувати заборонено; здійснення мінімального обробітку ґрунту; заборонене використання генетично модифікованих організмів [3].

Перше завдання біологізації - створити таке ґрунтове середовище, яке б самовідновлювалося та самозбагачувалося за рахунок біологічних, природних чинників. Як результат – підвищення від ґрунту  мінімум у півтора рази. Іншою метою, чи навіть мрією є виробництво не просто сільськогосподарської продукції, а безпечної в екологічному сенсі сировини і продуктів харчування. Це дозволить вирішити серйозне завдання - поліпшити здоров’я наседення держави.

Проведено соціологічне дослідження на тему визначення рівня поінформованості населення щодо екологічного стану місця проживання і виробництва органічної продукції на території м. Полтава. В ході опитування було задано 30 питань, і по кожному питанню узагальнювався відсоток відповідей. На матеріалах соціологічного дослідження, було визначено яке місце займає екологічна освідченість у житті людини, чи задовольняє якість навколишнього природного середовища жителів м. Полтава зокрема, поінформованість населення про стан розвитку біологічного землеробства у області та відповідно якість такої продукції.

Як висновок стає необхідним зазначити про створення системи інформування населення через засоби масової інформації про екологічний стан районів, області, регіону та країни.

Ринки органічної сільськогосподарської продукції та харчових продуктів вже діють в багатьох країнах світу, передусім у США та ЄС, де створена й успішно функціонує відповідна інфраструктура сертифікації, маркетингу та реалізації органічних продуктів [4].

Процеси біологізації землеробства сприяють поліпшенню умов живлення культурних рослин, родючості ґрунту, якості продукції, збільшенню продуктивності ріллі, позитивно впливають на стан довкілля та здоров’я людей, що і забезпечує продовольчу і екологічну безпеку держави.

Література

1.  Агроекологічні основи високоефективного вирощування польових культур у сівозмінах біологічного землеробства: Рекомендації /за ред. І. А. Шувара - Львів:  Українські технології, 2003. - 36 с.
2. IFOAM Basic Standards [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ifoam.org.
3.  Екологія Полтавщини. Аналіз стану виконання програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної політики з урахуванням регіональних пріоритетів Полтавської області на період до 2010 року. – Вип. 3. – Полтава: Полтавський літератор, 2006. – 308 с.
4. M. Yussefi and H.Willer The World of Organic Agriculture 2003: Statistics and Future Prospects [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ifoam.org.