Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_3_Економіка_і_природокористування

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

Динька Павло

к.е.н., доцент

Гоголь  Оксана

магістр, випускник аспірантури

Національний лісотехнічний університет України

м. Львів

 

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

 

Енергетичне використання лісових ресурсів як енергетична складова природокористування - це раціональне використання, відтворення та охорона енергетичних ресурсів лісових екосистем та їх  специфічних енерготрансформувальних, киснепродукувальних,  газопоглинальних та інших функцій.

Вперше найбільш концентровано теоретичні проблеми загальної енергетичної ефективності природокористування були представлені в роботах видатного українського вченого ХІХ століття С.А. Подолинського [1]. 

Особливу роль у збереженні енергії С.А. Подолинський відводив рослинам, які ефективно здійснюють перетворення енергії, свідченням  чого можуть бути величезні поклади бурого і кам'яного вугілля. Тільки з появою на Землі людини головним чинником збереження, нагромадження і витрачання нагромадженої сонячної енергії  стала людська праця. Праця, на думку С.А. Подолинського, є тим проявом енергії людського індивідууму, за посередництвом якого він здобуває ті кількості енергії, котрих, без її втручання, бракує в природі для енергетичних обмінів, потрібних людині [1].

 Незважаючи на зростання ефективності використання первинної сонячної енергії у землеробстві та лісівництві, загальна енергоефективність людської діяльності через надмірне і нерівномірне споживання енергії, на жаль,  невпинно знижується. Якщо витрати енергії на одну людину  у кам'яному  віці складали приблизно 4000 ккал на добу, в аграрному суспільстві – 12000 ккал, в індустріальну епоху – 70000, то в розвинутих країнах на кінець ХХ ст. вони склали 250000-300000 ккал на добу [2], тобто зросли майже у 60 разів у порівнянні з нашими далекими пращурами і надалі невпинно зростають. 

За своїм змістом закон зниження енергетичної ефективності людської діяльності перекликається з четвертим законом екології Б. Коммонера „Ніщо не дається задарма” [3] та законом зростання екологічних витрат суспільства Ю.Ю. Туниці [4,5]  і має дуже  важливий теоретичний висновок: зростання енергетичних витрат не може тривати безмежно, отже потрібно передбачати ймовірний момент переходу на нові технології у промисловому, сільськогосподарському та лісогосподарському  виробництвах, уникнувши тим самим термодинамічної (теплової)  і енергетичної  кризи.

Для обґрунтування шляхів підвищення енергетичної ефективності еколого-економічних систем  методологічно важливо кількісно і вартісно оцінити їх екологічну та економічну складові. Співставлення і нерозривність економічного і екологічного ефектів виробничо-господарської діяльності, їх взаємозв’язок, власне,    і обумовлюють виникнення категорії еколого-економічної ефективності.

В узагальненому вигляді еколого-економічна ефективність  природокористування, загалом,  як і енергетичного використання лісових ресурсів,  зокрема, є співвідношенням інтегрального еколого-економічного ефекту та інтегральних витрат, які обумовлюють цей ефект [4,5] .

  Чисельник  узагальненого показника еколого-економічної ефективності складається із суми традиційного економічного ефекту (різниці між обсягом виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг та їх повною собівартістю)  і екологічного ефекту (приросту економічної оцінки природних ресурсів та умов довкілля у регіоні за вирахуванням витрат екологічного потенціалу – екологічних  витрат виробництва).

Знаменник узагальненого показника еколого-економічної ефективності складається з витрат матеріальних ресурсів, включно з амортизаційними відрахуваннями, витрат на оплату праці та на соціальне страхування, а також витрат на компенсацію вилучених із біосфери природних ресурсів та порушень у довкіллі, які вимагають обов’язкового відновлення.

В той же час, як зазначає  акад. Ю.Ю. Туниця [4,5], що хоча поняття еколого-економічної ефективності безпосередньо  не відображує соціальних факторів і є вужчим, ніж поняття соціально-економічної ефективності, воно в жодному разі не повинно  суперечити соціальним вимогам.

Таким чином, позитивний еколого-економічної ефект енергетичного використання лісових ресурсів ніколи не може бути антисоціальним і досягатися всупереч нормам і вимогам критерію соціально-економічної ефективності.

 

Література

1.Подолинський С. А. Вибрані твори / С. А. Подолинський. – К.: ТОВ «Поліграф- Сервіс», 2008. – 312 с.;

2.Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). – М.: Журнал “Россия Молодая”, 1994, — 367 с.;

3.Коммонер Барри. Замыкающийся круг. - Л.: Гидрометеоиздат, 1974. - 280с.;

4.Тупыця Ю.Ю. Эколого-экономическая эффективность природопользвания / Ю.Ю. Тупыця. - М.: Наука, 1980. -  168 с.;

5.Туниця Ю.Ю. Екоекономіка і ринок: Подолання суперечностей / Ю.Ю. Туниця. — К., 2006. — 314 с.

Категорія: Секція_3_Економіка_і_природокористування | Додав: Admin (25.03.2016)
Переглядів: 313
Всього коментарів: 0