Денисенко Сергій

науковий співробітник

Інститут агроекології і природокористування НААН

м. Київ

РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ ЕКОЛОГІЧНО ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Сільське господарство є одним з найактивніших природокористувачів, негативний вплив якого на навколишнє середовище постійно зростає. Наслідком цього є деградація сільськогосподарських угідь, що виявляється у зростанні площ забруднених земель, зниженні вмісту ґрунтового гумусу, погіршенні екологічної ситуації, що несе негативний вплив не тільки на землеробство, але і на здоров'я людини і його життєдіяльність у цілому. Якщо до недавнього часу економічний чинник сприймався в якості єдино важливого, а екологічний та соціальний аспекти вважалися другорядними, то зараз вони є факторами обмеження подальшого економічного зростання. Тому пошук умов, які дають можливість компромісу між економічним розвитком сільського господарства та збереженням довкілля, є одним з головних завдань сучасної аграрної науки.

Екологічно орієнтоване управління виробництвом продукції рослинництва – ключова задача при екологізації сільськогосподарської діяльності. Реалізація концепції орієнтоване управління аграрним виробництвом передбачає в кінцевому підсумку створення в агросистемі і агроландшафті оптимальних умов для одержання екологічно безпечної продукції рослинництва. Прогнозування оптимальних виробничих і економічних параметрів розвитку сільськогосподарських підприємств полягає насамперед у знаходженні найбільш ефективних співвідношень трудових, земельних і матеріальних ресурсів, необхідних для досягнення проектованих обсягів виробництва екологічно безпечної продукції. Завдяки оптимальному поєднанню між ресурсами і між галузями господарства, оптимізації структури витрат можна досягти істотної економії ресурсів [1].

Основними організаційними і технологічними заходами щодо економії ресурсів та підвищення ефективності їх використання в буряківництві, на нашу думку, є наступні: зміна структури посівних площ з метою заміни в ній енерго - і трудомістких культур менш енергоємними і більше врожайними; зменшення обсягів щорічної оранки земель із заміною її обробки ґрунту плоско різами; перехід від існуючих до адаптивних, ресурсозберігаючих технологій виробництва екологічно безпечної продукції рослинництва.

Важливу роль у підвищенні ефективності виробництва екологічно безпечної продукції буряківництва грають не тільки прогресивні ресурсозберігаючі технології, а й економічне стимулювання кращого використання природно-ресурсного потенціалу.

Формування економічного механізму екологічно орієнтованого управління виробництвом пов'язано з якісним вдосконаленням його елементів, їх співвідношення. Якщо одні елементи економічного механізму в ринкових умовах досить складно регулювати (ціни, тарифи), то інші (податки, бюджетні асигнування) знаходяться в компетенції держави, що дозволяє їй створити економічний механізм екологізації [1].

При вдосконаленні економічного механізму слід виходити з того положення, що перехідний період до ринку ще не завершений, і в цих умовах не може функціонувати стандартний економічний механізм, притаманний країнам з розвиненою ринковою економікою. Тому цілком зрозуміло те, що широкого поширення набувають натуральні форми економічного механізму, якими в рамках ринкових принципів держава намагається стимулювати інтенсивний розвиток рослинницького землеробства [2]. У кредитуванні такими сурогатними економічними важелями є лізинг і товарний кредит, за яким сільські товаровиробники навесні отримують матеріально-технічні ресурси, а восени розраховуються сільськогосподарською продукцією.

На нашу думку, державне регулювання необхідно раціонально поєднувати з державним стимулюванням. Регулювати треба ціни і тарифи на екологічно безпечну продукцію та послуги монополістів, а бюджетне фінансування, оподаткування, кредитування слід використовувати для стимулювання сільськогосподарського виробництва. Таким шляхом йдуть у розвинених країнах. Для вільного ринку в країнах Заходу також характерний диспаритет економічних відносин, але держава пом'якшує негативний вплив ринку, відшкодовуючи фермеру певну частину його витрат, щоб він міг здійснювати процес відтворення на інтенсивній основі.

Таким чином, в сучасних умовах обмеженість ресурсів стає головним чинником, який регламентує максимально можливий рівень виробництва екологічно безпечної продукції рослинництва. По ряду об'єктивних причин необхідне втручання держави в сферу агроекономіки. При цьому для підвищення еколого-економічної ефективності землеробства на основі ринкових принципів повинен бути розроблений такий еколого-економічний механізм, який стимулював би розширене відтворення в цій галузі на основі ресурсозберігаючої діяльності.

Література

1. Максимов А.А. Производство экологически безопасной продукции растениеводства: принципы, условия, факторы / А.А. Максимов // Известия Оренбургского государственного аграрного университета: теоретический и научно-практический журнал. – 2010. – №1 (25). – С. 145–147.
2. Чудовська В.А. Управління земельними ресурсами агропромислового комплексу / В.А. Чудовська // Екологія і природокористування в системі оптимізації відносин природи і суспільства: матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Тернопіль, 19–20 березня 2015 р.). – Тернопіль: Крок, 2015. – С. 337–338.
3. Шкуратов О.І. Механізм управління екобезпечним сільськогосподарським виробництвом / О.І. Шкуратов // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету. – 2012. – № 4 (20). – С. 328−334. – (Серія: Економічні науки).