Клименко Владислав

студент

Науковий керівник: к.е.н., професор Кушнір Н.Б.

Національний університет водного господарства та природокористування м. Рівне

ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Діяльність підприємств харчової промисловості у теперішній час у зв’язку з експлуатацією застарілого обладнання і використання енергозатратних технологій продовжує забруднювати довкілля за рахунок скидів неочищених стоків, викидів до атмосфери забруднюючих речовин і накопичення відходів.

Подолати вказані недоліки можливо за рахунок обґрунтованого вибору механізмів дії еколого-економічних інструментів, які впливають на економіку даних підприємств за допомогою зміни витрат і вигод [1].

Найвпливовішими механізмами запровадження системи еколого-економічних інструментів на харчових підприємствах слід вважати наступні: адміністративний перерозподіл штрафів, субсидій (коштів від забруднювачів довкілля до потерпілих); фінансові трансферти (податки, платежі, кредити, виплати); ринкові механізми перерозподілу коштів (торгівля дозволами на викиди забруднюючих речовин у повітря); сприяння просуванню товарів на ринку (безкоштовна реклама, спеціальні відзнаки ін.).

Наведені механізми різняться за ступенем економічного регулювання, а саме: першій групі притаманне жорстке адміністрування і адресне визначення обсягу перерозподілених коштів; другій групі характерна певна гнучкість, однак, перерозподіл коштів є обов’язковим для всіх суб’єктів; у третій групі для підприємства регламентується необхідністю  придбання прав на викид забруднюючих речовин в атмосферу; у четвертому випадку підприємства добровільно приймають рішення щодо участі і реалізації отриманих переваг у конкурсах та виставках.

Поряд з цим, за природою впливу на економічні інтереси підприємств харчової промисловості, еколого-економічні інструменти поділяють на наступні групи:

• спрямовані на вилучення прибутків (штрафи, податки, платежі);
• спрямовані на збільшення прибутків (субсидій).

Такий поділ є умовним, оскільки штрафи, податки і платежі, які відносяться до групи вилучення за умов пільгового режиму оподаткування чи платежів, сприяють одночасно збільшенню доходу підприємства. Величина цього доходу, визначеного за різницею між мінімальними і пільговими ставками, може суттєво оптимізувати економічні показники  діяльності підприємств харчової промисловості.

Функцію перерозподілу коштів виконують обласні природоохоронні фонди, які формуються за рахунок екологічного податку та коштів за відшкодування збитків, заподіяних довкіллю. Екологічний податок сплачується підприємствами за такі види забруднень: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти; надходження від розміщення відходів; викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря пересувними джерелами.

На основі аналізу статистичних даних у Рівненській області за 2014 рік,  можна зробити висновок, що із 46089,9 тис. грн. коштів природоохоронного фонду 66,8% використовувалось у 2014 р. на заходи з охорони та раціонального використання водних ресурсів, 14,5% – на заходи з охорони земель, 8,9% – на заходи використання і зберігання побутових відходів, 5,8% – на збереження природно-заповідного фонду [2].

Такий  розподіл коштів природоохоронного фонду в області не можна вважати оптимальним, оскільки: по-перше, коштів виділених на охорону і раціональне використання водних ресурсів, недостатньо для забезпечення покращення якості поверхневих вод річок області [3]; по-друге, підприємства харчової промисловості не отримують коштів від природоохоронного фонду для впровадження екологічно безпечних технологій.

Виникає потреба для підприємств харчової промисловості у більш широкому впровадженню на харчових підприємствах інструментів стимулювання, а саме: зарахування до платежів тих коштів, які підприємство витратило на захист довкілля; зменшення величини екологічного податку до скорочення викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля; надання  пільгових кредитів харчовим підприємствам на виконання конкретних природоохоронних заходів за рахунок коштів природоохоронного фонду; спрямування коштів на виготовлення сучасного газоочисного обладнання від торгівлі квотами на викиди забруднюючих речовин у повітря направляти і за пільговими цінами постачання  його на підприємства; проведення регіональних ярмарок-виставок для просування товарів, продукції, виготовлених на екологічно чистих підприємствах.

Отже, на сьогоднішній день на  підприємствах  харчової промисловості залишаються незадіяними інструменти стимулювання їх діяльності, направленої на зменшення негативного впливу на довкілля. В зв’язку з цим актуальним є вибір та запровадження широкого спектру механізмів дії еколого-економічних інструментів, які у перспективі здатні зменшити витрати і одночасно збільшити доходи підприємств харчової промисловості.

Література

1. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: підручник. / Л. Г. Мельник. – Суми. ВТД «Університетська книга», 2006. – 367 с.
2. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2014 р. – Рівне, 2015. – 280 с.
3. Клименко О. М., Статник І. І. Методологія покращення екологічного стану річок Західного Полісся (на прикладі р. Горинь). Монографія. – Рівне. НУВГП, 2012 р. – 206 с.