Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_3_Економіка_і_природокористування

МОДЕЛЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Ступень Роман

к.е.н.

Львівський національний аграрний університет

м. Дубляни

 

МОДЕЛЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

 

Україна володіє значним земельним потенціалом, який становить 5,7% території Європи. Із 60,3 млн гектарів майже 70% становлять сільськогосподарські угіддя з найкращою в світі родючістю. Такий потенціал може розглядатися як потужна конкурентна перевага України, проте його практична реалізація вимагає впровадження відповідної ефективної моделі земельних відносин, адекватної сучасним жорстким умовам міжнародної конкуренції [1].

Реформування земельних відносин в Україні розпочалося у 1991 році. У результаті демонополізації земель відбулися докорінні зміни форм власності на землю, розв’язано проблему забезпечення громадян земельними ділянками, введено плату за землекористування, створено передумови формування ринку землі.

Створення ефективного ринку сільськогосподарських земель в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка в АПК, ефективність залучення України в світовий поділ праці, можливості розбудови на цій основі конкурентоспроможної національної економіки.

Проте й досі нема одностайності щодо того, яким має бути цей ринок. Висловлюються досить протилежні думки і точки зору: від формування виключно ринку оренди землі до зняття будь-яких обмежень на передачу у власність/торгівлю землями сільськогосподарського призначення. Проаналізувавши зарубіжний досвід можна дійти висновку, що на сучасному земельному ринку спостерігаються дві протилежні тенденції: переважання пропозиції над попитом (ринок покупця); переважання попиту над пропозицією (ринок продавця). Збалансована кон’юнктура ринку практично відсутня і істотно диференційована за видами земельних ділянок різного адміністративного підпорядкування [2].

Варто зауважити, що ціна багато в чому визначає величину попиту на землю, однак існують і нецінові чинники, які можна розділити на дві основні категорії – зовнішні і внутрішні.

Зовнішні чинники залежать від макроекономічного середовища, в якому функціонує земельний ринок, до них відносяться політичні, адміністративні, юридичні обставини. Непередбачувані зміни в кредитно-фінансовій, податковій, аграрній політиці держави стримують розвиток і призводять до зловживань на ринку землі. Вплив внутрішніх чинників на попит на земельному ринку обумовлено зв’язком ділянок землі з конкретною територією. До цієї групи чинників відносяться місце розташування земельних ділянок, інфраструктура місцевості, умови навколишнього природнього середовища, а також демографічні та економічні обставини.

Запропонована нами модель функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення складається з п’яти блоків: правова основа формування земельного ринку, об’єкти земельного ринку, елементи ринку, функції та сегменти ринку, взаємодія яких забезпечує раціональне використання земельних угідь (рис 1.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Модель функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення

Джерело: сформовано автором за [3].

 

Для забезпечення ефективного функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення ми пропонуємо такі заходи:

  • проведення повної інвентаризації земель і землекористування із визначенням найцінніших земельних угідь (в господарському відношенні), для забезпечення контролю з боку держави;
  • здійснення зонування земель за їх функціональним і цільовим призначенням;
  • проведення кадастрової оцінки земель задля формування електронної бази даних;
  • створення доступної та довготривалої інформаційної бази даних для доступу до статистичної інформації про операції з земельними ділянками;
  • створення механізму руху земельних часток і компенсації за них;
  • внесення до чинного законодавства зміни, що стосуються зниження податків на доходи від операцій з земельними ділянками;
  • формування інфраструктури земельного ринку, що включає державні та комерційні підприємства і організації, земельний суд, земельний банк, інститут операторів на ринку, інститут незалежних оцінювачів, страховиків;
  • реалізація комплексу заходів і методів з адміністративно-правового та економічного регулювання земельного ринку.

В цілому можна зробити висновок, що запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення вимагає докладного нормативного регулювання та наявності ефективної, справедливої та дієвої правової системи.

 

Література

  1. Мостов’як М. Аналітична записка «Ринок сільськогосподарських земель в Україні: проблеми формування та напрями подальшого розвитку»: [Електронний ресурс] / М. Мостов’як // Офіційний веб-сайт Національного інституту стратегічних досліджень. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua.
  2. Пасхавер Б. Рентний чинник розвитку аграрного ринку / Б. Пасхавер // Економіка України. – 2008 . – № 11. – С. 72-80.
  3. Гладышев И.И. Совершенствование управления земельными ресурсами в условиях формирования рынка земель сельскохозяйственного назначения [Текст]: дис... кан. экон. наук. / Дальневост. гос. аграр. ун-т. – Великий Новгород: [б. и.], 2007. – 185 с.
Категорія: Секція_3_Економіка_і_природокористування | Додав: Admin (25.03.2016)
Переглядів: 815
Всього коментарів: 0