Щурик Михайло

 д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів

Івано-Франківський університет права

м. Івано-Франківськ

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ГОСПОДАРСТВАМИ НАСЕЛЕННЯ

Аграрна та земельна реформи в сільськогосподарському секторі України призвели до швидкого зростання кількості домогосподарств. Зокрема, в Карпатському макрорегіоні до складу якого входять Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області функціонує зверх 3-ох мільйонів господарств населення.  Принагідно слід зазначити, що в їхній власності й підпорядкуванні перебуває майже 80% сільськогосподарських угідь усього їх фонду. Зазначеною групою суб’єктів діяльності забезпечується переважаючі обсяги виробництва сільськогосподарської продукції. Втім, як засвідчують проведені нами дослідження мотивацією використання ними земельних ділянок, які в переважній своїй більшості приватизовані слугує перманентне нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, передусім рослинницької. При цьому поза увагою значної частини господарств населення залишається потреба дотримання вимог збереження й поліпшення екології земельних ділянок. Сформована в Україні система земельних відносин на засадах приватної власності не створила умов і дійових механізмів ефективного і водночас екологічно безпечного землекористування. Усі і землевласники й землекористувачі використовують землі, передусім, для отримання прибутку [1, с. 78-79].

Даною групою власників земельних ділянок часто ігнорується потреба дотримання вимог збереження екології грунтів. Крім того має місце атрофоване сприйняття власниками права приватного землеволодіння як панацеї, котра залишається для громадських організацій і органів місцевого самоврядування. Приватизація землі, на наше переконання потребує радикального перегляду. Хоча вона відбулася в Україні й за ухваленими Верховною Радою України законами, але при цьому було допущено масові порушення, котрі характеризуються передусім моральною нелегітимністю [2, с. 5].

Недооцінювання вимог збереження та поліпшення екології використання земельних ділянок спричинено чинними засадами організації земельного господарства, руйнацією земельних фондів колишніх сільськогосподарських підприємств. Вченими наголошується, що дрібнотоварність сільського господарства, розподіл земель на паї, зосередження значної частини виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах населення призвели до порущення організації території сільськогосподарських підприємств, відсутності сівозмін, посилення ерозії тощо. Так, через ерозію грунтів Україна щороку втрачає 10 млрд. дол. [3].

Аналіз функціонування дрібних земельних господарств у аграрному секторі України засвідчує про потребу формування якісно нових засад використання й охорони ними земельних ділянок. Йдеться про організацію відтворювального процесу земель із обов’язковим дотриманням вимог збереження та поліпшення екології, як компоненти котра забезпечує  успішне, невиснажливе використання земельних ділянок домогосподарствами не лише для сучасного, а й для прийдешнього поколінь людей.

Означене засвідчує про потребу проведення інвентаризації земельних ділянок. Це слід зробити в розрізі угідь і господарств населення. Йдеться про призупинення порочної практики збільшення площ земельних ділянок, котрі покинуті та не обробляються селянами в результаті чого різко інтенсифікувались процеси засміченості й забрудненості усього довкілля.

Подолання деструктивів організації землеволодіння й землекористування включаючи погіршення екології земель потребує втручання в даний процес місцевих органів самоврядування й громадськості. Представники цих структур нині найбільш повно володіють інформацією, що стосується рівня забрудненості й засміченості земельних ділянок у розрізі кожного власника й користувача.

Поліпшення екології земель домогосподарств стане дієвим і можливим процесом завдяки створенню певних передумов. По-перше, слід законодавчо надати право місцевими органам самоврядування притягувати до дисциплінарної та фінансової відповідальності тих громадян, які ігнорують потребою збереження та поліпшення екології. По-друге, адекватними місцевими органами слід забезпечити проведення досліджень якісного складу грунтів і встановити рівень їх забрудненості й засміченості. По-третє, нагальною нині є потреба запровадження перманентного моніторингу якості земельних ділянок та один раз на п’ять років здійснювати їх екологічний аудит. По-черверте, виявити реального беніфіціара кожної земельної ділянки. По-п’яте,  в межах кожного населеного пункту розробити та довести до відома план збереження й поліпшення екології земель домогосподарств. По-шосте, провести заходи по об’єднанню й централізації земельних ділянок господарств населення, що дасть можливість зробити доступнішим контроль за станом грунтів і проводити заходи про поліпшенню їх екологічного стану. По-сьоме, практикувати проведення робіт по деприватизації та реприватизації земельних ділянок у тих селян, які фізично, фінансово, організаційно не можуть дотримуватись установлених вимог збереження й поліпшення екології.

Література

1. Нагірна В.П. Можливі загрози сільському господарству України з позицій екобезпеки / Нагірна В.П., Савчук І.Г. // Економіка України.-2014.-№2.-С.71-83.

2. Геєць В.М. Подолання квазіринковості-шлях до інвестиційно орієнтованої моделі економічного зростання/В. Геєць//Економіка України.-2015.-№6.-С.4-17.

3. Из-за эрозии грунтов Украина ежегодно теряет 10 млрд. дол. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // econimics.ib.ua/state/2012/01/133287_izza_ erozii_gruntov_ukraina.html.