Велінець Наталія

слухач магістратури

Науковий керівник: к.е.н.,  доц. Прокопишин О.С.

Львівський національний аграрний університет

м.Львів

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В УКРАЇНІ: РЕАЛЬНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Для нинішнього етапу розвитку підприємств України характерне неефективне використання природних ресурсів, насамперед земельних, та управління природоохоронною діяльністю, що ставить під сумнів існування цілісної системи екологічного управління. Тому на сьогодні, за умов зростання законодавчих вимог та інтересу громадськості до питань довкілля, дедалі актуальнішою видається система екологічного менеджменту.

Система екологічного менеджменту – це частина загальної системи менеджменту, що охоплює організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації і вдосконалення екологічної політики, її цілей і завдань [1]. Тобто екологічний менеджмент – це тип управління, за допомогою якого здійснюється управління тими видами діяльності, які можуть завдати шкоди навколишньому середовищу, а також орієнтований на формування й розвиток екологічного виробництва і екологічної культури життєдіяльності людини загалом.

Запобігання негативним наслідкам людської діяльності і вживання попереджувальних заходів для створення безпеки населенню та довкіллю – сьогодні одні з найважливіших завдань, що постають перед урядом і відповідними державними органами України.

Проте, на жаль, закони України про екологічний менеджмент нині недосконалі. Відповідно, існують проблеми поєднання вимог міжнародних стандартів і вітчизняного законодавства. Наразі правове регулювання екологічного менеджменту здійснюється у двох напрямах: а) визначення еколого-правового статусу економічних суб'єктів екологічно небезпечної діяльності; б) впровадження систем екологічного менеджменту.

Істотним недоліком напрямів правового регулювання є розкиданість правових приписів щодо здійснення екологічного менеджменту в численних актах екологічного законодавства.

Останніми роками спостерігається посилення вимог до законодавства, виникає необхідність розробки нових підходів до екологічного управління, вдосконалення заходів з охорони навколишнього середовища на підприємствах. Враховуючи екологічні проблеми, які існують в Україні, питання про необхідність урахування вимог сталого розвитку в системі «людина – господарська діяльність – навколишнє природне середовище» залишається надзвичайно актуальним. Сьогодні Україна активно інтегрується у світову економіку і систему міжнародної екологічної безпеки, зокрема розроблені «Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 р.», «Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки». Ці та інші фактори слугують пріоритетом розвитку екологічного менеджменту, який стає важливим інструментом забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку.

Мотивація впровадження системи екоменеджменту за кордоном та в Україні на сьогодні значно відрізняється: для Заходу – це усвідомлене бажання підвищити свій імідж і увійти в число лідерів на ринку, що забезпечує додаткові шанси одержати гарантію банку на кредит (позичку); в Україні – прагнення підприємства одержати в законодавчому порядку систему пільг (в оподатковуванні, кредитуванні, інвестуванні, соціальних програмах) [2].

Проте для виявлення необхідності у системі екологічного менеджменту недостатньо лише виявити екологічний аспект діяльності. Первинним рушієм впровадження системи екологічного менеджменту має стати чітко сформульована і послідовна екологічна політика, задокументована, відома і зрозуміла не тільки персоналу підприємства, а й усім зацікавленим сторонам. При цьому проголошена екологічна політика не повинна суперечити національним стандартам природоохоронної діяльності і базуватися на загальновизнаних європейських стандартах і засадах.

Впровадження екологічного менеджменту на економічному суб’єкті треба розпочинати з аналізу наявних на підприємстві проблем – як внутрішніх, так і пов’язаних з основними напрямками діяльності, для того, щоб виявити особливості взаємодії організації з навколишнім середовищем. Адже система екологічного менеджменту охоплює всі сфери діяльності організації, її аспекти, політику [3]. Результатом впровадження системи екоменеджменту буде покращання екологічних характеристик як суб’єкта, так і об’єкта екоменеджменту. Система екоменеджменту забезпечить таке поліпшення завдяки вдосконаленню програм і проектів, екологічні аспекти яких визначаються з урахуванням внутрішніх передумов економічного суб’єкта та зовнішніх обставин.

Отже, екологічний менеджмент має істотні перспективи для розвитку, які сприяють забезпеченню природними ресурсами та отриманню прибутку від підвищення ефективності управлінської діяльності.

Література

1. Барков Д. И. Международные экологические стандарты качества продукции ISO 14000 и перспективы их внедрения в Украине / Д. И. Барков [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.erudition.ru/referat/printref/id.49971_1.html.
2. Васюкова Т. Г. Екологія : підручник / Т. Г. Васюкова, О. І. Ярошева. – К. : Конкорд, 2009. – 524 с.
3. Седов В. В. Экологический менеджмент на предприятии: вопросы теории и практики / В. В. Седов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lib.csu.ru/vch/8/1999_01/029.pdf.