Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_3_Економіка_і_природокористування

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВОДОВИКОРИСТАННЯ В СФЕРІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Штогрин Галина

молодший науковий співробітник,

Державна установа  «Інститут економіки природокористування

та сталого розвитку НАН України»

м. Київ

 

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВОДОВИКОРИСТАННЯ В СФЕРІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

 

Використання природних ресурсів на території нашої країни є аномальним і перевищує у 2-3 рази екологічно допустимі межі. Україна є однією із найбільш проблемних країн світу - за даними міжнародного рейтингу екологічних досягнень (Environmental performance Index), розрахованому фахівцями Єльського університету (США) за 25-ти показниками, що характеризують дієвість державної політики держав щодо збереження екосистем, Україна серед 178 країн світу у 2014 році посіла 95 місце (у порівнянні з рейтингом 2012 року (102 місце з 132 країн) наша країна піднялась на 7 позицій).

Нагальним питанням сучасності є збереження та раціональне використання водних ресурсів, що відіграють вагому роль у розвитку економіки та у життєдіяльності населення. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), щороку у світі біля 25 % населення піддається ризику споживання неякісної питної води, а більше як 80 % усіх захворювань людини безпосередньо пов'язано із вживанням неякісної води, до складу якої входять токсичні речовини. У маловодні роки на одну людину припадає 0,67 тис. куб. м річкового стоку та 0,9 тис. куб. м. в середній за водністю рік, що в 11 раз менше від забезпечення у світі (норма 10 тис. куб. м. на людину). За визначенням Європейської Економічної Комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. куб. м на одного мешканця, вважається водонезабезпеченою. Перебуваючи у несприятливих умовах щодо забезпеченості водними ресурсами, в Україні накопичені серйозні проблеми у сфері їх використання.

Основними причинами нераціонального використання водних ресурсів є: недостатній рівень державної політики щодо збереження та раціонального використання водних ресурсів, високий ступінь зносу водогінних та каналізаційних мереж, який в середньому по Україні сягає більше 60 % (при цьому, темпи оновлення цих мереж не відповідають темпам їх зносу). В регіональному розрізі найбільші обсяги споживання води спостерігається в промислових регіонах, а саме в Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Херсонській, Київській, Запорізькій областях.

Одним із негативних факторів, що впливає на якість водних ресурсів, залишається скидання у водойми забруднених стоків. Щороку в Україні в водойми скидається більше півтора млрд куб. м забруднених зворотних вод, з них 20 % ті, що не проходили очистку. Основними причинами скидання забруднених стоків житлово-комунальної сфери у поверхневі водойми є нестача у більшості населених пунктів країни централізованого водовідведення, низька якість очищення зворотної води та незадовільний стан функціонуючих очисних споруд.

Досліджуючи показники водопостачання та водовідведення житлово-комунального господарства, слід зазначити, що централізованим питним водопостачанням забезпечені 457 міст, 758 селищ міського типу та 6292 сільських населених пунктів [1]. Рівень забезпечення населення централізованим водовідведенням у всіх регіонах держави значно нижчий, ніж рівень забезпечення водопостачанням, зокрема 12 міст і 345 селищ міського типу, 95 % сільських населених пунктів не оснащені централізованими системами каналізації, а в 187 міських населених пунктах очисні каналізаційні споруди працюють неефективно [2], не говорячи вже про те, що  значна частити на знаходиться у аварійному стані, що показує  стан сфери благоустрою населених пунктів (табл.1).

Таблиця1.  – Благоустрій населених пунктів в Україні [3]

 

2005

2010

2011

2012

2013

2014

Кількість населених пунктів, які мають водопровід

 

 

 

 

 

 

селищ міського типу

767

771

775

761

758

570

сільських населених пунктів

6360

6298

6312

6225

6292

4709

Мають каналізацію

 

 

 

 

 

 

селищ міського типу

489

512

512

510

506

397

сільських населених пунктів

746

727

709

703

694

530

Газифіковані тільки природним та природ­ним і зрідженим газом

 

 

 

 

 

 

селищ міського типу

545

617

631

637

646

562

сільських населених пунктів

10318

13965

14391

14688

15175

14733

Газифіковані тільки зрідженим газом

 

 

 

 

 

 

селищ міського типу

316

203

190

186

177

155

сільських населених пунктів

16306

12836

12362

11998

11497

9981

 

Література

  1. Про основні показники роботи водопровідного господарства України за 2013 рік : статистичний бюлетень / Державна служба статистики [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
  2. Офіційний сайт Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства [Електронний ресурс] / Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. – Режим доступу : http://www.minregion.gov.ua
  3. Статистичний щорічник України / Державна служба статистики / [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
Категорія: Секція_3_Економіка_і_природокористування | Додав: Admin (25.03.2016)
Переглядів: 640
Всього коментарів: 0