Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_3_Економіка_і_природокористування

АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Недашківська Тетяна

к.е.н., завідувач кафедри

Білоцерківський національний аграрний університет

м. Біла Церква

 

АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

 

З переходом економіки до ринкових відносин потреба в оцінці природних ресурсів зросла, оскільки на її основі ресурси природи залучаються в загальну систему економічних відносин. Природні ресурси є часткою природного середовища, яке сформувалось без участі людини і потім було залучене в господарський оборот. Елементи природного середовища стають для суспільства ресурсами лише на певній стадії розвитку продуктивних сил, коли з’являються потреба в них і можливість їх використання [1]. Проблема оцінки природних ресурсів досить актуальна, оскільки якщо вони залучені у господарський обіг, то як будь-який товар, повинні бути оцінені.

Основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів класифікують: витратний, результативний, затратно-ресурсний, рентний, відтворювальний, монопольно-відомчий [3]. На сьогодні найбільш поширеними є два підходи до оцінки природних ресурсів: витратний та результативний. Витратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, введення в господарський оборот і використання природних ресурсів. Однак цей підхід не стимулює раціональне природокористування, бо ресурс кращої якості і доступності за використання дістає нижчу оцінку, ніж гірший за якістю ресурс.має в основі облік витрат на господарське освоєння природних ресурсів. За допомогою результативного підходу здійснюється економічна оцінка тих ресурсів, які дають дохід. Недолік в тому, що не всі ресурси при використанні дають дохід.

Майже загальноприйнятим критерієм економічної оцінки всіх видів природних ресурсів в більшості досліджень, що провадяться в цій сфері, є диференційна рента. Цей показник акумулює в собі оцінку таких факторів, як кількість і місце розташування ресурсів. Методика визначення рентної оцінки ще остаточно не розроблена, відсутні самі рентні оцінки і плата за ресурси з урахуванням ренти. Останнє часом призводить до того, що ресурси використовуються нераціонально, між відомствами недостатньо погоджено їх використання [3].

Ще одним своєрідним підходом до оцінки природних ресурсів є розрахунок ціни природного ресурсу на підставі витрат на освоєння угідь. Однак, на відміну від оцінки землі на підставі диференціальної ренти, при такому підході недораховуються природні, біологічні властивості ґрунту. При такому підході найвищу оцінку будуть мати угіддя, розташовані в несприятливих умовах, оскільки їх освоєння потребує капіталомісткої підготовки.

Економічна оцінка природних багатств повинна врахувати довгострокові народногосподарські результати використання природних ресурсів. Щоб виконати це, необхідно оцінювати всі ресурси на єдиній методологічній основі і враховувати в оцінці потенціальний ефект їх використання, а також з найбільшою повнотою враховувати фактор часу при проведенні ресурсооцінних робіт. Тому, в методику оцінки природних ресурсів слід включати: витрати коштів на пошук, освоєння нових ресурсів; витрати на розробку способів задоволення потреб у дефіцитних ресурсах за рахунок вторинної переробки відходів і комплексного використання ресурсів; витрати на дослідження можливостей відтворювати ресурси штучним шляхом або, якщо це неможливо, створювати їх замінники. Так, в оцінку відновлюваних природних ресурсів, які споживаються, слід включити витрати не лише на розвідку і видобуток, диференціальний дохід, одержаний від їх експлуатації, витрати, спрямовані на попередження шкоди середовищу, а й на їх відтворення. Якщо ж використовуються невідновлювані ресурси, в оцінку слід включати витрати на створення їх замінників [2].

Враховуючи недосконалість існуючих методичних підходів до економічної оцінки природних ресурсів виникає потреба в їх удосконаленні. Правильна та достовірна оцінка сприятиме максимально використовувати у господарській діяльності конкурентні переваги, формувати обсяги і напрями природоохоронної діяльності. Проведення економічної оцінки природних ресурсів має базуватись на даних обліку та моніторингу природних ресурсів, а також кадастрів природних ресурсів. При оцінці природних ресурсів необхідно забезпечити комплексний підхід, ураховувати роль природних ресурсів у соціально-економічному розвитку суспільства, їх властивості, відмінну якість, умови відтворення й охорони, вартість їх видобутку та використання, зовнішні ефекти, чинник часу та інші макро- та мікроекономічні показники щодо їх використання.

 

Література

1. Бистряков І. К., Клиновий Д. В. Методичні підходи до удосконалення економічної оцінки природного багатства України [Текст] / І. К. Бистряков, Д. В. Клиновий // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. пр.] / Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України». – К.: ДУ ІЕПСР НАН України. – 2014. – С. 16 – 19.

2. Маценко О.І. Аналіз підходів до економічної оцінки природних ресурсів [Текст] / О.І. Маценко // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2009. – №1. – С. 24–29.

3. Черевко Г. В., Черевко І. В., Василенька Н. І. Економіка природокористування: навчальний посібник [Текст]. – Л.: Ліга-Прес. – 2012. – 700 с.

Категорія: Секція_3_Економіка_і_природокористування | Додав: Admin (25.03.2016)
Переглядів: 384
Всього коментарів: 0