Григоренко Владислав

студент

Дігтяр Сергій

старший викладач кафедри БЗЛ

ПасенкоАльона

доцент кафедри БЗЛ

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського

м. Кременчук

ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ МАЛОВІДХОДНИХ ВИРОБНИЦТВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

Проблема накопичення відходів ставить під загрозу навколишнє середовище і є досить актуальною для кожної країни світу. Одним з рішень цієї глобальної проблеми є створення технології маловідходного виробництва.

Метою маловідходної технології є забезпечення екологічної безпеки природного середовища без зниження продуктивності виробництва.

В даний час у світі в атмосферу, водойми і ґрунт щорічно надходить більш 50 млрд. тонн відходів енергетичних, промислових, сільськогосподарських виробництв і комунально-побутового сектора, у тому числі від промислових підприємств – більш 150 млн. тонн. Проблема відходів має високу гостроту через низьку швидкість їхнього розкладання. Папір руйнується через 210 років, консервні банки майже за 100 років, поліетиленові матеріали – за 200 років, пластмаса за 500 років, а скло для повного розкладу вимагає 1000 років[1].

Такі великі показники надходження відходів у довкілля при досить низькій швидкості їх розкладання не припустимі і можуть завдати непоправної шкоди природному середовищу якщо найближчим часом не вирішити цю проблему. Маловідходні технології допоможуть знизити ці показники до безпечного рівня.

Маловідходне виробництво передбачає встановлення повного контролю над рухом матеріальних ресурсів на всіх стадіях: видобутку сировини, її виробничої переробки, споживання, утилізації відходів виробництва і споживання. Такі технології стають ефективними навіть у тих випадках, коли собівартість одержаної продукції стає вищою. Проте необхідно, щоб перевитрати виробництва були меншими, ніж економія на зменшенні збитків від забруднення навколишнього середовища.

Впровадження маловідходних технологій є також шляхом значного розширення ресурсних можливостей людства. Особливо красномовно це видно на прикладі мінерально-сировинної бази. Маються на увазі, зокрема, можливості підземної газифікації вугілля. Далі за потенціалом стоїть впровадження геотехнологічних засобів видобування корисних копалин – підземного вилуговування металів, солей; мікробіологічні технології вилучення корисних компонентів з руд; освоєння гідромінеральних ресурсів, в тому числі морської води і розсолів для вилучення металів та солей [2].

З позицій ресурсо- й енергозбереження розроблено технологію утилізації багатотоннажних шламових відходів водоочищення теплоелектростанцій у виробництві тротуарної плитки, яка дозволяє знизити частку джерел пилоутворення, що обумовлені технологіями виготовлення, транспортування й зберігання високодисперсних порошків в’яжучих речовин; знизити собівартість композиції бетонної суміші з виробництва фігурних елементів мостіння; отримати якісні будівельні вироби та вирішити проблему накопичення шламових відходів водоочищення об’єктів теплоенергетики[3]. Впровадження розробленої технології та реалізація в торгівельній мережі отриманих будівельних виробів забезпечить сумарний економічний ефект в середньому 150000 грн. при виробництві 100000 м² тротуарної плитки на рік.

Досвід роботи вітчизняних й зарубіжних підприємств показав еколого-економічну доцільність використання в якості замінника природних мінеральних добавок при виробництві будматеріалів відходів тапобічних продуктів виробництв, що знижує витрати на будівництво. При використанні вторинної сировини у виробництві будівельних виробів вирішується комплексна задача економії сировини, енергії, ресурсів, а також утилізації відходів виробництв.

Таким чином, одним із головних завдань в стратегії мінімізації негативного впливу на довкілля промислового сектора повинно стати впровадження маловідходних технологій у всі сфери промисловості, що в свою чергу підвищить і загальну продуктивність виробництв.

Література

1. Ігнатенко О. П. Економіко-екологічні аспекти ре циклу вторресурсів з твердих побутових відходів // Екологія і ресурси. – 2003. – №4. С. 115 – 120.
2. Буркинський Б. Екологічно чисте виробництво (Наукові засади впровадження та розвитку) //Вісник Національної академії наук України. – 2006. – № 5. –C. 11 – 17.
3. Пасенко А. В. Застосування шламових відходів водоочищення теплоелектростанцій у виробництві тротуарної плитки / А. В. Пасенко // Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. – 2011. – Випуск 6/2011 (71). – С. 157– 160.