Євстаф’єва Валентина

к.в.н., професор, завідувач кафедри

паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи

Назаренко Олександр

здобувач

Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ БДЖІЛЬНИЦТВА В УКРАЇНІ

Бджільництво є однією з найдавніших галузей сільського господарства на території нашої держави. Ще в далекі часи від бджіл отримували багато воску і меду. Цьому сприяли належні природно-кліматичні умови: достаток медоносів у лісах, луках і степах. Протягом століть пізнавалися таємниці життя медоносних бджіл, змінювалася і удосконалювалася техніка їх утримання. Українські вчені, винахідники, пасічники внесли значний вклад не лише у вітчизняну, але й у світову скарбницю бджільництва. Винахідником рамкового вулика та всієї сучасної системи бджільництва був Петро Прокопович, який жив у 19 столітті на території Чернігівської області. У 1814 році винахідник уперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла. Завдяки цьому стало можливим вільно оглядати бджолину сім’ю й активно впливати на хід її розвитку. З цього періоду і починається розвиток сучасного бджільництва [1]. За радянських часів були організовані спеціальні бджолині господарства при колгоспах і радгоспах. Майже в усіх колгоспах були пасіки, більшість з яких, мали комплексний напрям – бджіл використовували для запилення сільськогосподарських рослин, а також для збору меду, одержання воску та іншої продукції. Середня кількість пасік у колгоспах становила 135, в радгоспах – 150 бджолиних сімей [2]. На території України в 1991 році існувало понад 3,515 млн. бджолиних сімей, 987,8 тис. з яких, утримувалися у великих державних господарствах і, які виробляли 21,3 % меду. В подальші роки чисельність бджолиних сімей поступово скоротилася. Нині їх близько 2,699 млн., з яких у сільськогосподарських господарствах налічується 59 тис., а їх виробництво меду складає 1,47 % [3]. Водночас основна кількість бджолосімей знаходиться у одноосібних підсобних господарствах, де пасіки мають незначні розміри – до 30– 50 сімей.

Україна належить до п’ятірки країн-лідерів з виробництва меду (Китай, США, Аргентина, Туреччина, Україна). Майже по 5 тис. тонн українського меду експортується до країн Європейського Союзу, до Росії та країн СНД. На внутрішньому ринку України залишається близько 40 тис. тонн меду. В Україні за 2014 рік вироблено 66521 тис. тон меду, що ставить Україну на перше місце в Європі [3].

Український мед має високу якість. Найціннішим вважається мед, зібраний бджолою з одного медоносу. Товарними партіями на території нашої країни можна зібрати п’ять видів меду – соняшник, гречка, ріпак, липа та біла акація. Є також і мед, зібраний з багатьох різних рослин.

Для сучасного бджільництва України характерним є концентрація, багаторазове кочування пасік на медозбір, обмін племінним матеріалом, відновлення загиблих бджолиних сімей за рахунок стільникових і безстільникових пакетів бджіл, одержаних з різних пасік. За цих обставин складаються умови, що сприяють поширенню хвороб бджіл. Тому гостро постає питання їх профілактики та лікування. Хворі бджолині сім’ї погано зимують, весною слабо розвиваються, вирощують мало розплоду. Такі сім’ї пасивні, майже не захищають своє гніздо, неактивно літають на медозбір і, в цілому, малопродуктивні. Внаслідок цього знижується ефективність запилення сільськогосподарських культур, що призводить до збитків у господарствах.

Згідно літературних джерел відомо, що продуктивність хворих бджолиних сімей знижується за ноземозної інвазії на 60–70 %, а вароозної – на 50–80 %. Також значних збитків бджільництву завдають: акарапідоз, падевий токсикоз, отруєння пестицидами, паразити та шкідники. Відсутність своєчасного лікування призводить до ослаблення та загибелі бджолосімей [2, 4, 5].

Згідно статистичних даних ветеринарної служби в Полтавській області встановлено, що за 2015 рік проведено 8196 досліджень на варооз та 29 на браульоз, позитивними виявилося 43 та 21 проба відповідно. Ураження бджіл на нозематоз та акарапідоз не зареєстровано.

Нині для Українських бджолярів відкриваються нові перспективи, так як поступова Євроінтеграція створює можливість виходу продуктів бджільництва на нові ринки держав ЄС. Проте така перспектива має свою ціну, адже стандарти щодо якості продукції в цих країнах більш жорстокі та вимогливі. Тому слід звернути увагу на якість меду, оскільки при обробках бджіл використовуються різні засоби, що здатні накопичуватися в продукції та псувати її. У зв’язку з цим скринінг нових лікувально-профілактичних засобів для бджільництва, що є екологічно-безпечними та економічно доцільними стає важливим питання, що потребує вирішення.

Література

1. Виноградов В. П. Основы пчеловодства [Текст] / В. П. Виноградов, А. С. Нуждин, С. А. Розов. – М.: Колос, 1966. – 279 с.

2. Бабич І. А. Бджільництво [Текст] / І. А. Бабич, А. Г. Мегедь. – К.: Урожай, 1973. – 344 с.

3. Статистичний збірник «Тваринництво України» за 2015 рік / Державна служба статистики України / [за ред. О. М. Прокопенко]. – К.: 2015. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. – Назва з екрану.

4. Мирось В. В. Практикум з бджільництва [Текст] / В. В. Мирось, С. Б. Ковтун. –Х.: ХНАУ, 2014. – 192 с.

5. Гробов О. Ф. Болезни и вредители медоносних пчел [Текст] / О. Ф. Гробов, А. М. Смирнов, Е. Т. Попов. – М.: Агропромиздат, 1987. – 335 с.