Войтова Галина

науковий співробітник

Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів сільського господарства Поділля НААН

с. Самчики

ПОЄДНАННЯ СОЛОМИ ЗЕРНОВИХ ІЗ СИДЕРАЛЬНИМ ДОБРИВОМ У СИСТЕМАХ УДОБРЕННЯ БУРЯКІВ ЦУКРОВИХ В ЗОНІ ДОСТАТНЬОГО ЗВОЛОЖЕННЯ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ

Для буряків цукрових перспективного значення набуває впровадження системи альтернативного удобрення із застосуванням адаптивних джерел органіки, які одночасно виступають елементами біологізації для забезпечення виробництва якісної продукції. В сучасних ринкових умовах ведення сільського господарства необхідно враховувати не лише валове виробництво якісної сільськогосподарської продукції, а й збереження родючості грунту, як засобу виробництва [1]. Тому безперечно важливими є екологічно чисті способи поповнення органічної речовини в ґрунті – це, насамперед, місцеві ресурси органічної речовини, в тому числі неутилізована сільськогосподарська продукція, післяжнивні рештки, сидерати, тощо. Сидерати рівноцінні середнім дозам внесення гною [2]. Заорювання їх у проміжних посівах за врожайності 200-250 ц/га еквівалентно 16-20 т/га стандартного гною [3], а у поєднані з соломою зернових (яка також є джерелом біогенного відтворення елементів живлення рослин, адже відомо, що одна тонна соломи з додаванням N₁₀ еквівалентна 4-5 тоннам стандартного гною) ефективність такого добрива значно підвищиться, особливо за поєднання з традиційними видами: гноєм та мінеральними добривами.

Одним із аргументів щодо обґрунтування ефективності певного технологічного прийому в агроценозах є співставлення його впливу зі стійкістю системи, як критерій якої найчастіше використовують рівень продуктивності. Для буряків цукрових даний показник має велику залежність від впливу зовнішніх умов вирощування та удобрення. Саме продуктивність та якість коренеплодів буряків цукрових в системах удобрення, заснованих на принципі відновлювального землекористування, визначались відповідно до загальноприйнятих методик на Хмельницькій ДСГДС ІКСГП НААН в довготривалому стаціонарному досліді (2011-2015 рр.) на чорноземі опідзоленому в типовій п’ятипільній зерно-бурякової сівозміні: 1) пшениця озима, 2) буряки цукрові, 3) ячмінь ярий, 4) кукурудза на силос, 5) горох. Досліджувані системи включали традиційне удобрення фонів з використанням гною та мінеральних добрив із поєднанням нетрадиційних видів удобрення: соломи зернових (N_10/т) та біомаси гірчиці білої.

У зоні достатнього зволоження буряки цукрові висіваються рекомендованою нормою для збереження кінцевої густоти рослин 110-120 тис. шт./га. Через тривалі періоди засухи при сходах рослин в окремі роки досліджень середньорічна густота посіву перед збиранням культури в досліджуваних системах становила близько 90 шт./га.

Тривалість вегетації буряків цукрових незначно різнилась у роки досліджень і була в межах 160-165 діб. Така довжина вегетаційного періоду забезпечила в системах удобрення формування вагомих урожаїв коренеплодів з достатнім рівнем цукристості (табл. 1.), особливо для систем із поєднанням альтернативних видів органіки. Поєднання соломи та сидеральної біомаси на фоні з використанням половинних норм гною та мінеральних добрив порівняно до решти досліджуваних систем, запланованих для інтенсивного вирощування буряків цукрових, забезпечувало максимальні показники, які у середньому за 5 років досліджень становили: урожайності - 57,9 т/га, збору цукру – понад 10 т/га та рівня рентабельності – 125%. За цього середня маса коренеплодів становила 0,63 г, а вміст цукру в них у середньому був 16,5%.

Отже, для забезпечення високої продуктивності та якості коренеплодів в системи традиційного удобрення буряків цукрових необхідно включити адаптивні види органіки, цим самим високоврожайні системи набудуть стійкості в економічному та агрономічному плані.

Таблиця 1

Вплив систем удобрення на урожайність, вміст та вихід цукру, рівень рентабельності буряків цукрових

Література

1. Рекомендації з системи ведення різноротаційних сівозмін залежно від господарської діяльності в умовах Лісостепу України (методичні рекомендації). Під ред.: Цвей Я.П., Сінченко В.М., Київ: ФОП Корзун Д.Ю., 28 с.

2.  Довбан К.І. Органічні добрива в органічному землеробстві. / К.І. Довбан – К.: Колос. – 1984. – С. 217-218.

3.  Тараріко О.Г. Біологізація та екологізація ґрунто-захисного землеробства / О.Г. Тараріко // Вісник аграрної науки. – 1999. - № 10. – С. 5-9.