Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

ВАРІАНТИ ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ ВОДОСХОВИЩА САСИК

Іванова Наталія

провідний  інженер

Інститут гідробіології НАНУ

 м. Київ

 

ВАРІАНТИ ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ ВОДОСХОВИЩА САСИК

 

Сасик є унікальним водосховищем, що розташоване біля Кілійської дельти Дунаю на півдні України. Воно створено на базі солоноватоводного Причорноморського озера-лиману й на сьогодні функціонує як накопичувач дунайської води.

Перетворення водойми розпочалось будівництвом каналу Дунай-Сасик в 1978 році, а вже на початку 1980-х років Сасик було відокремлено від моря дамбою та перетворено на водосховище в складі Дунай-Дністровської зрошувальної системи. Планувалося опріснення та використання води з цієї водойми для іригації. В подальшому водосховище мало стати частиною траси водогосподарського комплексу Дунай-Дніпро.

До відокремлення від моря одним з основних чинників функціонування екосистеми Сасика було надходження морської води через періодично виникаючі в піщаному пересипі прорани та прорви. Водойма була прикладом існування великомасштабної динамічної природної малопроточної системи із достатньо широким діапазоном солоності води. Остання змінювалася від 5-10 ‰ в північній частині до 50-70 ‰ у південній. Біотична частина екосистеми озера-лиману була пристосована до таких умов – більш прісноводні організми мешкали вздовж північних та західних берегів, морські – біля пересипу.

Після відокремлення з лиману декілька разів повністю викачувалась вода, а по каналу почала надходити дунайська вода. Внаслідок цього мінералізація води у водосховищі суттєво зменшилася, але не до очікуваного рівня (1,0 г/дм3). В 1983-1984 роках вона складала 1,2-1,5 г/дм3, в 2014-2015-х коливалася в межах 0,3-2,7 г/дм3. В різні сезони діапазон коливання мінералізації по акваторії водойми становив 0,7-1,21 г/дм3. Це обумовлювало значну «мозаїчність» гідробіологічних показників у водоймі.

На сьогодні стан водосховища Сасик є екологічною та соціальною проблемою регіону. Водосховище швидко заростає, замулюється та  підмиває береги. В донних відкладах та біоті акумулюються забруднювальні речовини, що надходять з дунайською водою. Значно знизилася рибопродуктивність, з 2009 року через неврегульоване питання подальшого існування в ньому не проводиться штучне зариблення. Це все провокує соціально-економічну напругу в регіоні, пов’язану з непридатністю використання водойми наразі в більшості галузей господарства.

Питання про перспективи подальшого існування Сасика неодноразово обговорювалося в наукових, державних та громадських колах, але остаточне вирішення проблеми постійно відкладається. Наприкінці 2015 року Одеська обласна рада прийняла рішення «Про відновлення екосистеми морського лиману Сасик та реабілітацію прилеглих територій», яким визначила необхідність будівництва каналу Сасик-Чорне море. Але залишається незрозумілим, як при цьому буде працювати канал Дунай-Сасик, на якому розташований водозабір с. Приморське Кілійського району (на сьогодні мінералізація води в каналі біля створу водозабору складає 0,3 г/дм3).

Для того, щоб вирішити проблему Сасика, необхідно перш за все визначитися з пріоритетністю сфер його використання. Це можуть бути розвиток рибного господарства, транспортного комплексу, рекреаційно-туристичної або природоохоронної галузей і таке інше. Існують наступні варіанти подальшої долі Сасика:

  • залишити його в сучасному стані, регулюючи водообмін (найбільш перспективний варіант для розвитку рибного господарства);
  • перекрити канал Дунай-Сасик та частково зруйнувати дамбу, дозволяючи морю періодично створювати прорани (максимально наближено до природнього стану водойми);
  • перекрити канал Дунай-Сасик і створити  з’єднувальні канали, що будуть відкриватися лише навесні та восени, - для забезпечення заходу мігруючих морських риб [1];
  • створити відкриту водойму, з’єднавши з морем глибоким та широким постійно діючим каналом;
  • відокремити та поглибити південну частину водойми для створення аванпорту, який може входити до складу судового ходу Дунай-Чорне море [2].  

Кожен з варіантів є більш прийнятним для певної сфери господарства і може стати поштовхом для активізації економічного життя регіону. Кожен з них потребує суттєвих фінансових затрат. Варто також зазначити, що в будь-якому випадку повної реабілітації водойми не відбудеться. Щоб визначити можливі екологічні наслідки необхідно проаналізувати історію інших схожих реалізованих проектів. Такими, наприклад, є відновлення системи озер Разим-Синоє в Румунії, перекриття затоки Зейдер Зее та створення озера Ейсселмеер в Нідерландах, опріснення морських заток в Японії.

 

Література

1. Бушуев, С. Г. Перспективы восстановления экосистемы морского лимана Сасык / С. Г. Бушуев, В. Е. Рыжко, Г. Б. Черников //Современные проблемы экологии Азово-Черноморского региона: Материалы V Международной конференции (8-9 октября 2009 г., Керчь). – Керчь: Изд-во ЮгНИРО, 2010. – С. 16-22.

2. Тимченко, В. М. Об использовании лимана Сасык как элемента судового хода Дунай-Черное море (эколого-гидрологические аспекты) / В. М. Тимченко // Матеріали Всеукраїнської  науково-практичної конференції «Лимани північно-західного Причорномор’я: актуальні гідроекологічні проблеми та шляхи їх вирішення». – Одеса: ОДЕКУ, 2012. – С. 150-153.

Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (23.03.2016)
Переглядів: 201
Всього коментарів: 0