Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

РОЛЬ АНТРОПОГЕННОГО ФАКТОРА У РОЗВИТКУ ЛУЧНОЇ РОСЛИННОСТІ НПП "ЧЕРЕМОСЬКИЙ"

Томнюк Оксана

науковий співробітник

Національний природний парк "Черемоський"

смт. Путила

 

РОЛЬ АНТРОПОГЕННОГО ФАКТОРА У РОЗВИТКУ ЛУЧНОЇ РОСЛИННОСТІ НПП "ЧЕРЕМОСЬКИЙ"

 

Під впливом антропогенних факторів на території НПП "Черемоський" лучна рослинність зазнає еколого-ценотичної трансформації, що може призвести до  інсуляризації окремих видів з утворенням ізольованих популяційних локусів. Показники популяційної щільності та характер розподілу особин виду по площі популяційного поля в досліджених екотопах визначаються переважно комплексом еколого-ценотичних умов конкретних флористичних комплексів та рівнем антропогенного впливу на них.

За фізико-географічним районуванням [1] переважна більшість території НПП знаходиться в межах Рахівсько-Чивчинської та Полонинсько-Чорногірської областей Українських Карпат, дві з відокремлених ділянок розташовані в Зовнішньокарпатській області. За геоботанічним районуванням України [3] територія парку розташована у складі Свидовецько-Покутсько-Мармароського геоботанічного округу.

Протягом 2014-2015рр. на території НПП "Черемоський" проводились дослідження розвитку рослинного покриву в умовах антропогенного навантаження – сінокосіння, розглянуто вплив клімату і природних особливостей на рослини, пристосування їх до середовища існування. Даній місцевості характерна рослинність вологих лук, висока видова насиченість, що зумовлена сприятливими грунтово-кліматичними умовами для розвитку видів. Тут також наявні види притаманні для лісової зони. Провівши геоботанічні дослідження лучної рослинності після антропогенного навантаження – сінокосіння, в другій декаді вересня спостерігалось повторне цвітіння наступних видів: Campanula patula L., Leucanthemum vulgare Lam., Anemone nemorosa L., Hypericum maculatum Crantz, Achillea carpatica Blocki ex Dubovik, Sсabiosa opaca Klok., Centaurea carpatica (Porс.) Porс., Ranunculus repens L., Vicia sepium L., Elytrigia repens (L.) Hevsk, Fragarіа vesca L., Trifolium ochroleucon Huds. Дані види добре пристосовані до умов свого існування і тому мають хорошу життєву здатність. Найкраще відновлення популяцій після сінокосіння спостерігається у видів з родин Gramineae, Fabaceae та Asteraceae. До кліматичних умов середовища дані види не вимогливі, тому добре себе почувають на помірно зволожених і заплавних луках, на яких іноді виступають домінантами у травостоях.[2]

Злаки дають до початку цвітіння дуже багато фітомаси, а після покосу здатні знову кущитися – відновлювати фітомасу з допомогою розвитку додаткових пагонів, повторно зацвітати з наступним дозріванням та розсіюванням насіння. На досліджуваних луках добре проходять процеси видоутворення. З використанням лук для сінокосів та пасовищ відбувається зміна їх флористичного складу. На ділянці злакові рослини створюють фон. Виділяються також наступні видові групи: Achillea carpatica Blocki ex Dubovik, Leucanthemum vulgare Lam., Geranium pratense L., Alchemilla bucovinensis Sytschak, Potentilla erecta (L.) Rausch. Найбільшу площу мають бобові, які зумовлюють аспект: Trifolium repens L., Trifolium prаtense L., Lotus corniculatus L.

 Як засвідчують дослідження можливі чотири рівні змін видового складу рослинності лук, викликаних антропогенними чинниками.

Перший рівень. Лука, сформована на місці лісів. Травостій утворений багаторічними травами (92-97%), різнотрав'я представлено 49-53 видами, бобові і злакові – 6-10 видами, присутні й лісові види, лучно-лісові, лучно-болотні. Синанторопна флора представлена лише 4-5 видами.

Другий рівень. Луки після тривалого сінокісного використання. Збільшується щільність ґрунтів та кількість злаків. Немає лісових видів, зустрічаються тільки лучно-лісові та з'являється більший відсоток синантропних видів. Співвідношення загальної кількості видів до кількості синантропних становить 15-20 %. Моховий покрив займає 30-40 % ґрунту.

Третій рівень. Сінокос змінюється пасовищем. Зменшується частка лісових видів, залишаються найстійкіші (Vicia sepium L., Veronica chamaedrys L.). Пануюче становище займають рослини з укорінюючими надземними пагонами: Trifolium repens L., Potentilla erecta (L.) Rausch. Флористичний склад спрощується до 24-38 видів. Моховий покрив майже відсутній.

Четвертий рівень. Угруповання сильно порушується нерівномірним випасом худоби. У складі травостою беруть участь тільки дві групи – лучні (44%) і адвентивні (56%) види. Багаторічні види представлені розетковими формами: Taraxacum officinale Webb. ex Wigg., Plantago  media L. Грунт дуже ущільнений без мохового покриву.

Рослинний покрив НПП "Черемоський" на даний час можна віднести до лук другого рівня. Тут формуються угрупування оптимального складу і структури, де зімкнутість травостою формують злаки. Такі луки можна використовувати як еталонні ділянки під час створення мережі екологічного моніторингу рослинного покриву.

 

Література

1. Екологічна енциклопедія. / Під ред. А.В. Толстоухова. – К. : Є-Н. Вид. ТОВ Центр екологічної освіти та інформації, 2007. – 416 с.

2. Малиновский К.А. Рослинність високогір’я Українських Карпат. – К.: Наук. думка, 1980. – 280 с.

3. Руденко Л.Г. Національний атлас України. – ГНПП Картографія, 2008. – 440с.

Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (25.03.2016)
Переглядів: 254
Всього коментарів: 0