Зусько Іван

студент

Науковий керівник: к.х.н., доцент Береза-Кіндзерська Л.В.

Національний університет харчових технологій

м. Київ

ПІДТОПЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ТА НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ

На сьогоднішній день за даними Державної служби геології та надр Мінекоприроди України на території країни відбувається збереження негативної тенденції щодо продовження розвитку процесів підтоплення. Найнесприятливіші умови з підтоплення склалися переважно у центральних і північних областях України. До регіонів, які найбільше страждають від підтоплення і затоплення територій, населених пунктів та сільськогосподарських угідь на значній її частині станом на 2009 рік належать насамперед Волинська область [1].

Площа заболочених та перезволожених земель становить 845 тис. га, а це 42 відсотки території області. Повеневими водами річок, талими і дощовими водами постійно підтоплюються садиби в більшості населених пунктів у північній частині області [2-3].

За характерними причинними ознаками підтоплення пов’язане з природнім перезволоженням та проходженням повеней і паводків. Ситуація щодо затоплення та підтоплення земель викликана зміною гідрологічного режиму річок, що обумовлена значним збільшенням протяжності часу стояння повеневої води на заплаві.

Основною причиною такого стану є деградація русел річок, що полягає в їх недостатній пропускній здатності річкових русел та заплав, стан яких постійно погіршується через замулення та заростання рослинністю. Більша частина заплав річок Прип’ять, Стохід, Турія та Вижівка віднесені до заповідних територій загальнодержавного і місцевого значення. Саме тому господарська діяльність тут обмежена, через що зменшується пропускна здатність і підвищуються рівні проходження повеневих і паводкових вод [3].

Найбільше від повеней страждають північні райони Волині, що належать до басейнів рік Прип'ять, Турія, Стохід, та частково річки Стир. Складність водостоку в період повеней пов'язана також з високими рівнями ґрунтових вод та заболоченістю басейнів річок.

Найбільш незахищеними від цього стихійного лиха є села , що знаходяться на берегах річок. Для вирішення цієї важливої проблеми, слід вжити необхідних заходів. Адже підтопленню піддаються великі площі орних земель та сільськогосподарських угідь. Це спричиняє зменшенню кількості урожаю. Також є загроза виникнення людських жертв, хвороб та забруднення екосистеми. Для недопущення чи мінімізації втрат від паводків, слід розпочати широкомасштабне будівництво гідротехнічних споруд (дамб, каналів, насосних станцій, насипів), а також забезпечити населення небезпечних районів необхідними засобами для укріплення власних будівель та споруд (доріг, мостів, залізничних колій та ін.).

Здійснення комплексу заходів з ліквідації наслідків підтоплення дасть змогу створити екологічно безпечні умови життя і господарської діяльності та знизити соціальну напруженість серед населення, що проживає на підтоплених територіях, нормалізувати гідрогеологічну ситуацію, зменшивши при цьому соціально-економічні та екологічні збитки, та забезпечити запобігання та зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Таким чином, аби уникнути підтоплень, необхідним є відновлення роботи існуючих гідротехнічних споруд та будівництво нових гідротехнічних споруд, поглиблення і розчищення русел річок, збільшення лісистості та площ заповідних територій, укріплення берегів і регулювання місцевих річок, а також регулярне очищення меліоративних каналів в області, що дасть можливість захистити від шкідливої дії води населені пункти, значні площі сільськогосподарських угідь і лісових масивів.

Література

1. Сай В.М. Дослідження процесу підтоплення земель з врахуванням соціально-економічних збитків/ В.М. Сай // Львівська політехніка. –2011. – №75. – С. 127 – 134.
2. Потенціал меліорованих земель у контексті розвитку сільськогосподарського виробництва Волинської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agrovolyn.com/info.php?news=727.
3. Литвинець Л.С. Перспективні напрямки екологічних досліджень МАН у Волинській області / Л.С. Литвинець, С.В. Мельничук. – Луцьк: Волинська обласна МАН, 2009. – 57 с.