Кузін Наталія

к.е.н., доцент, завідувач кафедри

Канівець Олена

старший викладач кафедри

землевпорядкування та кадастру

Сумський НАУ

м. Суми

ОСОБЛИВОСТІ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Конституція України декларує, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави [1].  Питання ощадливого, ефективного, раціонального використання та охорони земельного фонду, відтворення родючості ґрунтів є складовою національної безпеки держави.

Сільське господарство – найбільш активна галузь, де взаємодіє суспільство і природа. Основними природними об’єктами, які зазнають негативного впливу в сільському господарстві, є землі сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності. [2]

Найважливішим завданням охорони земель сільськогосподарського призначення є збереження та відтворення родючості ґрунтів. Використання землі як засобу виробництва веде до зниження її продуктивних властивостей. З цією метою власники та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, зобов'язані здійснювати заходи щодо відтворення  родючості ґрунтів.  До основних заходів по збереженню, відновленню, поліпшенню ґрунту належать дії по боротьбі з вітровою та водною ерозією, з безгосподарним ставленням до земель, меліорацією та рекультивацією земель, а також боротьба з забрудненням ґрунту. [3]

Значної шкоди сільськогосподарським землям завдає  водна та вітрова ерозія. Нерідко можна почути, що водна і вітрова ерозія — це явища природи. Так, але розвиток даних явищ природи залежать і від діяльності або бездіяльності людей. Дійовими заходами щодо попередження негативної дії вітрової і водної ерозії є протиерозійні заходи, зокрема: створення полезахисних лісових смуг, застосування ґрунтозахисних сівозмін, безполицевого обробітку ґрунту із залишенням стерні, обробіток ґрунту впоперек схилів, смугове розміщення сільськогосподарських культур, збереження і посадка ґрунтозахисних лісів на бере­гах річок, ярах, балках.

Забруднення земель можливе також і в процесі сільськогосподарського виробництва, безпосередньо власниками землі або землекористувачами. Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур господарства використовують  агрохімікати, пестициди, мінеральні добрива, які призначені для боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками рослин.  Це є передумовою негативних  наслідків: забруднюється ґрунт, вода, повітря, погіршуєть­ся якість урожаю сільськогосподарських культур, що згубно впливає на здоров'я людей. [4] 

Стан земельних ресурсів в сільському господар­стві залежить і від того, наскільки науково обґрунтованим є проведення меліоративних робіт. Необґрунтоване  проведення осушувальних робіт призводить до зниження рівня ґрунтових вод, виникнення пилових бур. Такі явища дуже усклад­нюють екологічну ситуацію.

Негативні екологічні наслідки викликає і науково необґрунтоване обводнення та зрошення земель. Воно призводить до їх заболочення і засолення. З метою запобігання даних негативних екологічних наслідків, дієвим засобом є регулювання поливу полів, з метою недопущення псування земельних угідь.

Особливої уваги заслуговує питання рекультивації порушених земель. Рекультивація земель – повне або часткове відновлення земель, порушених попередньою господарською діяльністю; комплекс робіт щодо відновлення продуктивності і господарської цінності земель, поліпшення умов навколишнього середовища. [5] 

Порушення земель відбувається при розробці родовищ корисних копалин, виконанні геологорозвідувальних, дослідницьких,  будівельних та ін. робіт. При цьому порушується або знищується ґрунтовий покрив, змінюється гідрологічний режим, утворюється техногенний рельєф тощо. В результаті рекультивації земель на порушених землях створюються сільськогосподарські та лісові угіддя, водойми різного призначення, рекреаційні зони, площі для забудови. У зв’язку зі збільшенням порушених земель рекультивація стала невід’ємною частиною охорони і відтворення земельних ресурсів.

Отже, питання раціонального використання і охорони земель надзвичайно  актуальне з огляду на обсяги деградаційних процесів, основними способами вирішення якого є запобігання забрудненню навколишнього природ­ного середовища (в т.ч. і земельних ресурсів), забезпечення виробництва екологічно чистої продукції та створення сприятливих умов для праці і життя сіль­ського населення.

Література

1. Дмитренко І. А. Екологічне право України. – К., 2001.

2.Земельний кодекс України, - Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання.

3. Закон України «Про охорону земель» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 39, ст.349 ).

 4. Гетьман А.П. Екологічне право України. – Харків. 2005.

 5. Волкова Л.А. Рекультивація земель. – Рівне. 2009.