Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ АРХЕОЗООЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ТЕРИТОРІЇ НПП "ДЖАРИЛГАЦЬКИЙ"

Шейгас Ігор

к.с.-х.н., с.н.с., завідувач сектору мисливствознавства

ДП "СФ УкрНДІЛГА"

м. Цюрупинськ, Херсонська обл.

Семенюк Станіслав

к.б.н., доцент кафедри екології та географії,

Державний університет

м. Херсон

 

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ АРХЕОЗООЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ТЕРИТОРІЇ НПП "ДЖАРИЛГАЦЬКИЙ"

 

Порівняльний аналіз результатів натурних облікових робіт на острові Джарилгач констатував перевищення чисельності місцевих популяцій крупних  мисливських рослиноїдних тварин над фактичним кормовим потенціалом угідь. В умовах напівпустельного клімату досягнуто щільності населення диких жуйних тварин, що не мають собі рівних в жодній з природних областей України. Виникла небезпека виникнення деструктивних трофічних сукцесій на фоні погіршення загального санітарно-епідеміологічного стану природних комплексів острова. На відміну від прерогативи досягнення стабільності методом, забороненим сучасною доктриною НПП – шляхом мисливської елімінації надлишкової чисельності, нині відбуваються зміна поглядів на вирішення даної проблеми. Ці зміни ґрунтуються не лише на здоровому глузді, спрямованому на врятування острова Джарилгач, як фауністичного феномену півдня України, але й на науково-обґрунтованих розрахунках та способах  збереження стійкого функціонування острівних екосистем Парку.

Стратегічні зміни щодо бачення шляхів збереження стабільності полягають у екологічній "реконструкції" чисельної, видової та статево-вікової структури сучасних тваринних комплексів диких ссавців (в першу чергу – ратичних), через переселення.  Обгрунтування видового складу та чисельності майбутніх тваринних угрупувань на острові, на наш погляд, повинно опиратися на реальний, певним чином конкретизований, "успішний" еталон. Але авторам обґрунтування не відомі приклади подібних масштабних "еколого-реконструктивних" експериментів з виселення одних, а згодом вселення (ре- чи інтродукції) на "звільнені" території інших крупних за чисельністю (сотні особин) груп ратичних рослиноїдих ссавців різних видів. Тим більше у жорстких природних умовах, коли експериментальна територія (острів Джарилгач) абсолютно не пристосована та не підготовлена до "переселенських" заходів спеціальними засобами відлову, на відміну, скажімо, "Асканії-Нови", помереженої загорожами, до яких давно звикли тварини, бо народилися в загорожах і вважають їх звичайним атрибутом на горизонті власного життя. На Джарилгачі ж ми маємо справу з стадами абсолютно диких тварин, про що раніше відмічали досвідчені мисливці з різних континентів.

Згідно теоретичного підґрунття щодо переселення тварин на острові, слід чітко зрозуміти, що може здійснитися лише експериментальна заміна одних інтродукованих видів іншими. В кращому випадку буде проведена реінтродукція виду. Як один з оптимальних варіантів зниження ризику та "переселенських" втрат, має бути використаний історичний досвід вивчення успішності проживання на острові та прилеглій до нього частині материка певних видів диких тварин, тобто – археозоологічний метод вивчення. 

Для достовірності обґрунтування та створення переконливих теоретичних засад відновлення структури та управління екологічно збалансованими угрупуваннями ссавців на острові Джарилгач, автори провели комплекс досліджень, який складається з:

- літературного пошуку з вивчення результатів історичних та  археологічних (палеонтологічних та археозоологічних – в першу чергу) досліджень на територіях, прилеглих до сучасної території Парку. Мета пошуку: аналіз робіт, присвячених видовій ідентифікації кісткових решток диких крупних рослиноїдних ссавців та хижих тварин минулого, визначенню віку та статевої приналежності диких тварин регіону; палеодієті тварин минулого;  орієнтовній кількості тварин у минулому та їх стану;

- підтвердження інформації з письмових джерел про результати історичних та археологічних досліджень про визначення переліку видів, для проживання яких умови регіону Парку, зокрема – острова Джарилгач – найбільш привабливі.

Археозоологічні дослідження регіону Парку різних авторів проводилися: у районі старовинної Ольвії, Причорномор'ї, Одеській області [1-3]. Масові дослідження кісток тварин, розпочаті ще у 30-ті роки минулого століття саме в Ольвії, дали несподівані результати. Знахідки кісток сайги, бабака були прогнозовані, а численні залишки лісових звірів (олені, вовки, ведмеді) засвідчили, що у ті часи тут росли ліси [1]. У інформації з археозоологічного комплексу поселення Уч-Баш описані кісткові знахідки: оленя звичайного, козулі, вепра, вовка, афаліни, черепахи та свійських тварин [2]. Однією з найцікавіших палеонтологічних пам'яток доби пізнього палеоліту України та всієї степової зони Східної Європи вважається поселення Велика Акаржа, яке знаходиться на Одещині. Поселення було відкрите В.І. Красковським у жовтні 1955 року [3]. Розкопи продовжені у 1959, 1961 та 1988-1993 роках. Однією з характерних рис цієї знахідки є абсолютне переважання на ній фауністичних решток тільки одного виду тварини – бізона (бика-бізона – Bison priscus).

Вважаємо доцільним проведення археозоологічних досліджень на території НПП "Джарилгацький" під час підготування теоретичної бази екологічної доцільності відновлення природної структури населення ссавців.

 

Література

1. Рековець Л.І. Світовий археозоологічний Конгрес у Парижі: підсумки і перспективи археозоології в Україні [Текст] / Л.І. Рековець, Е.С. Павліна  // Археологія, 2012, №1. – С.136-138.

2. Кройтор Р.В. Археозоологічний комплекс з поселення Уч-Баш [Текст] / Р.В. Кройтор //Археологія, 2012, №1. – С.71-82.

3. Сапожніков І.В. Археозоологія поселення Велика Акаржа [Текст] / І.В. Сапожніков, О.П. Секерська //Археологія, 2001, №2. – С.103-110.

Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (23.03.2016)
Переглядів: 218
Всього коментарів: 0