Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

ХОРОЛОГІЯ ТА ОХОРОНА PINGUICULA ALPINA L. В УКРАЇНІ

Скакальська Ольга

науковий співробітник

Кременецький ботанічний сад

 м. Кременець

 

ХОРОЛОГІЯ ТА ОХОРОНА PINGUICULA ALPINA L. В УКРАЇНІ

 

Дослідження популяцій рослин останнім часом стало пріоритетним напрямком  галузей ботаніки. Актуальним є вивчення змін структури й функцій природних популяцій, які відбуваються під впливом антропогенних факторів, що надзвичайно важливо для з'ясування адаптації рослин до умов середовища й мікроеволюції, а також практичних завдань, спрямованих на раціональне використання рослинних ресурсів, моніторинг та охорону генофонду видів [3].

Вивчення поширення Рinguicula alpina L. в Україні проводили на основі опрацьованих літературних даних та матеріалів з фондів гербаріїв Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (KW), Рівненського обласного краєзнавчого музею (RОKM), Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка (KWHA), Львівського Національного університету ім. І. Я. Франка (LW), Львівського природничого музею НАН України (LWS), Інституту екології Карпат (LWE).

Pinguicula alpinа реліктовий арко-альпійський комахоїдний вид до 15 см заввишки. Листки оберненояйцеподібні, тупі, зверху вкриті залозистими волосками, зібрані у прикореневу розетку. Віночок білий з жовтуватими плямами біля основи нижньої губи. Цвіте з кінця травня до кінця липня. Плодоносить у липні – серпні, розмножується насінням [1, 2, 5, 6].

За літературними та гербарними даними вид наводиться для:

  • Закарпатська область – Рахівський район – полонина Гропа біля г. Говерла (Валіщук, 1957, LWKS), Рахівський р-н. – хребет Свидовець, скелі Жандарми (Тасьянкевич, 1982, LWS), Рахівський р-н. – хребет Чорногора, г. Петрос (Данилюк, 2002, LWS), Рахівський р-н. – г. Близниця (Малиновський, 1948, LWS).

Охороняється у Карпатському національному природному парку, Карпатський біосферний заповідник, ландшафтному заказнику «Чивчино-Гринявський» Івано-Франківська область, пам'ятці природи місцевого значення площею 5.0 га природи «Білий Потік» Чернівецька область, де влітку 2013 року було  проведено обстеження території та виявлено шість ценопопуляцій Pinguicula alpinа. Росте на мохових подушках, популяції невеликі за площею від 14 до 98 особин, вирізняються  локальним характером [4].

Негативний вплив на природнє самовідновлення популяцій Pinguicula alpinа  має проникнення худоби на територію місцезростань виду, внаслідок чого пошкоджуються дорослі особини в межах популяцій. страждають віл руйнування і трансформації екотопів внаслідок випасання худоби, рекреаційного навантаження та заліснення.

 Ці окремі популяції є дуже унікальними і потребують дбалої охорони, тому необхідно впроваджувати природо-охоронні заходи, які мають посприяти відновленню даних популяцій. Для збереження Pinguicula alpinа потрібно зведення огорожі, внаслідок чого буде збережено вагому кількість генеративних особин, що підвищить можливість достатнього самовідтворення популяцій виду.

Збереження ценопопуляцій можливе шляхом постійного екомоніторигу, що дасть можливість встановити адаптивну здатність та ступінь стійкості видів, визначити фактори, які впливають на динаміку чисельності та структуру популяцій, з метою їх ефективного збереження. Можливість визначити розмір життєздатності популяцій, темпів приросту або коефіцієнтів розмноження і виживання, дозволить покращити умови мешкання і відновити ареали рідкісних видів рослинного світу.

 

Література

  1. Андрієнко Т. Л. Комахоїдні рослини України. – К.:Альтерпрес, 2010. – 80с.
  2. Дарвин Ч. Насекомоядныерастения // Собраниесочинений Чарльза Дарвина. Т. 4, Ч. 2. - М., 1908. - С. 145-154.
  3. Малиновський К. А. Популяційна біологія рослин: її цілі, завдання та методи / К. А. Малиновський // Укр. ботан. журн. – 1986. – 43, 4. – С. 5-12.
  4. Скакальська О. І., Томнюк О. П., Скоропляс І. О. Сучасний стан ценопопуляцій Pinguicula alpina L. у долині річки Сарата. // Матеріали ІІІ Міжнародного науково-практичного круглого столу «Екологія водно-болотних угідь і торфовищ», м. Київ, 3. 02. 2014 р. – с. 224 – 227.
  5. Червона книга Української РСР. – К.: Наукова думка, 1980. – 504 с.
  6. Червона книга України. Рослинний світ.:/ Редкол.: Ю. Р. Шеляг-Сосонко (відп. ред.) та ін.- К.:„Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1996. – 608 с
Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (23.03.2016)
Переглядів: 256
Всього коментарів: 0