Доценко Лариса

к.біол.н., доцент, доцент кафедри

Кулік Алла

к.біол.н., с.н.с., директор НДІ

Михайлова Оксана

завідуюча лабораторією

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

м. Дніпропетровськ

ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДИНАМІКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ БАКТЕРІОПЛАНКТОНУ ТА БАКТЕРІОБЕНТОСУ АКВАТОРІЇ РІЧКИ ДНІПРО В МЕЖАХ МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Водним екосистемам притаманна унікальна властивість саморегуляції в залежності від рівня навантаження органічними речовинами, процеси самоочищення в них у цьому зв’язку інтенсифікуються. При цьому система може нормально існувати з підвищенням антропогенного навантаження у вигляді забрудненого стоку лише до визначеного рівня, перебільшення якого завершується порушенням функцій.

Бактеріофлора – обов'язковий структурний компонент водних екосистем; їй належить важлива роль у процесах біологічного круговороту речовин, що визначає продуктивність екосистем і якість водного середовища та його здатність до самоочищення.

 За результатами досліджень в  1959-1962 рр. [1], [2] було виявлено що:

1) для дослідженого бактеріологічного показника характерна велика мінливість, загальна чисельність бактеріопланктону коливалася від 0,73 млн. кл/мл до
7,82 млн. кл/мл у поверхневому шарі води і 1,37 – 10,86 млн. кл/мл — у придонному шарі;

2) існує досить стійка тенденція зниження чисельності бактеріопланктону в поверхневому шарі води по довгій осі водосховища від верхньої до нижньої ділянок, мабуть, за рахунок інтенсивного процесу осадження бактеріальних клітин разом зі зваженими речовинами;

3) чисельність бактеріопланктону в придонному шарі води перевищує його чисельність у поверхневому шарі в середньому в 1,5 рази при середньо сезонних – весняної в 1,58 рази, літньої – у 1,51 рази й осінньої – у 1,4 рази.

У зв'язку з поступовим формуванням каскаду дніпровських водосховищ поряд зі зміною гідрологічного, гідрохімічного і гідробіологічного режимів істотні зміни зазнав і мікробіологічний режим, у тому числі бактеріопланктон і бактеріобентос.

Так, у дослідженнях, проведених у 1973 – 1975 рр. Д. З. Гак був відзначений феномен різкого спалаху чисельності бактеріопланктону в перші роки після спорудження каскаду водосховищ; вона ж указала на нетривалість таких різких зрушень, після яких уже протягом найближчих 3-5 років починається стабілізація чисельності бактеріальних популяцій [3].

Дійсно, вже в 1963р. відразу після заповнення Дніпродзержинського водосховища середня чисельність бактеріопланктону влітку в поверхневому шарі води збільшилася до 16,5 млн.кл/мл у порівнянні з аналогічним показником для літа 1959-1962 рр. – 2,98 млн.кл/мл. Однак вже до 1966 р. чисельність бактеріопланктону різко пішла на зниження і склала влітку 1,73 – 8,58 млн.кл/мл або в середньому 4,1 млн.кл/мл, а влітку 1968 р. – 3,7 млн.кл/мл [4].

Починаючи з другої половини 70-х років, тобто в період закінчення формування Дніпровського каскаду, починається процес поступового збільшення чисельності бактеріопланктону.

Слід також зазначити, що по мірі стабілізації мікробіологічного режиму в Дніпровському каскаді водосховищ у Запорізькому водосховищі помітно підсилилися міжсезонні розходження в чисельності бактеріопланктону, почали чітко виділялися літній максимум і весняний мінімум і розмах їхніх величин коливався в різні роки від 14,1 % до 93,8 % .

З інших закономірностей, відзначених за роки дослідження бактеріопланктону, можна вказати на більш високі величини його чисельності в заростях макрофітів у порівнянні з відкритими частинами водойми, що можна зв'язати з більш високим вмістом у зарослевих зонах біогенних і органічних речовин.

Показано, що на біохімічну активність водних мікроорганізмів впливало антропогенне навантаження. Ферментативна активність водної бактеріофлори – важливий показник інтенсивності процесів самоочищення. Каталазна активність води була в межах 0,12 – 0,17 мкМ H₂O₂/мл, хв, що вказує на наявність процесів самоочищення.

На основі отриманих даних можна зробити висновок, що у середньому за весь період існування водосховища середня чисельність бактеріопланктону збільшилася в 2 рази.

В наш час у прибережних зонах р. Дніпро в межах м. Дніпропетровська вода за більшістю мікробіологічних показників може характеризуватися як задовільно чиста.

Найгірші показники характеризують воду прибережної зони Самарської затоки, особливо – правий берег в районі м’ясокомбінату. Тут виявлені коліфагі, що може свідчити про присутність свіжої органіки побутових стоків.

Література

1. Рябов Ф.П. Влияние органического загрязнения на санитарно-бактериологический режим водохранилищ степной зоны Украины // Тр. зонального совещания. – Кишинев. Штиница, 1962.- С.18-30.

2. Нестерова М.Ф., Рябов Ф.П. Характеристика микрофлоры Днепродзержинского и Днепровского водохранилищ // Экспериментальная гидробиология. – Днепропетровск,1968.- С. 61-65.

3. Гак Д.З. Бактериопланктон и его роль в биологической продуктивности водохранилищ. – М.: Наука, 1975. – 254 с.

4. Рябов Ф.П. Некоторые особенности физико-химического и микробиологического режимов Степного Днепра и Днепровского водохранилища в связи с сооружением Кременчугской ГЭС и образованием Кременчугского водохранилища. Автореф.дис.канд. биол. наук – Д.,1968. – 20с.