Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Гадзало Андрій

к.е.н., докторант

Інститут агроекології і природокористування НААН України

м. Київ

 

ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

 

На початку ХХІ ст. екологічна складова постає все важливішою частиною будь-якої держави. Це зумовлено насамперед невпинним поглибленням екологічної кризи, а точніше кризи відносин суспільства з природою. Йдеться про інтенсивне якісне і кількісне знищення природних умов та ресурсів, необхідних і достатніх для існування усього живого, передусім людини. Методи організації політики на глобальному рівні стали критичним чинником, який впливає на довготривалі сталі відносини між людством і довкіллям. Сьогодні все більше виникає необхідність радикальних заходів щодо цілей і пріоритетів розвитку кожної країни і суспільства загалом.

Актуальність переходу на шлях збалансованого розвитку зумовлена неузгодженістю темпів соціально-економічного розвитку і вимог екологічної безпеки. Перехід України до збалансованого розвитку потребує зміни принципів та підходів до управління в соціальній, економічній та екологічній сферах на засадах збалансованого природокористування. З подальшої ефективної розбудови економіки України є раціональне забезпечення стабільного екологічного розвитку на рівні розвинених країн.

Дослідженням проблем збалансованого розвитку аграрного сектора економіки та раціонального природокористування висвітлено в наукових працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених таких як: О.І. Дребот, І.К. Бистрякова, Н.В. Зіновчук, Л.Г. Мельника, П.Т. Саблука, О.Г. Тараріка, О.В. Ульянченка, О.І. Фурдичка, та ін. Незважаючи на значний науковий доробок як у сфері аграрного природокористування, так і в економічній теорії, істотного поглиблення потребують дослідження як з теоретичних та практичних розробок.

На сьогодні єдиним шляхом та фундаментальною основою досягнення збалансованого розвитку є забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Насамперед земель, що використовуються як продуктивні сили для здійснення сільськогосподарського і лісогосподарського виробництв, а також суб’єктів інших видів економічної діяльності аграрного сектора економіки. Україна, що займає 5,7% території Європи i 0,44% світу та володіє різноманітними природними багатствами і ресурсами, має значні потенційні можливості поліпшити як соціально-економічну ситуацію в країні, так і підвищити своє значення в сучасному геополітичному просторі [2].

Слід зауважити, що нинішня система ведення сільськогосподарського виробництва і використання земельних ресурсів в Україні не відповідає вимогам збалансованого природокористування. Порушено, зокрема, екологічно допустиме співвідношення площ орних земель, природних кормових угідь і лісових насаджень. Для України характерним є надмірна освоєність земельних ресурсів (72% замість допустимих 60–65% від загальної площі), критична розораність території (майже немає аналогів у світі – сягає 53,8% замість допустимих 40%, для порівняння: у Великобританії – 18,5%, США – 25, Угорщині – 37, Франції – 48%), недостатня площа лісів (15,7% замість умовно оптимальних 20%) та екологічно стабілізуючих компонентів ландшафту в цілому (лісів, незайманих заплав, природних лук тощо 37% замість 40–45%). Частка еродованих земель в Україні становить 57,4% від площі країни. Щорічне збільшення площ еродованих орних земель сягає 60–80 тис. га. За оцінкою експертів близько половини сільськогосподарських угідь потребує поновлення від різних видів забруднення [2].

Економічний аналіз показує, що за роки незалежності в аграрному секторі здійснено глибокі структурні реформи, докорінно перебудовано земельні й майнові відносини. У процесі трансформаційних перетворень організовуються нові організаційно-правові структури ринкового типу, основу яких складають приватна власність на землю та майно. У той самий час незавершеність реформ, їх надзвичайно висока за політизованість та відсутність чіткої стратегії розвитку аграрного сектору на далеку перспективу призвели до стагнації сільгоспвиробництва, високого ризику та залежності від природно-кліматичних умов. Вихід сільського господарства з кризової ситуації передбачає необхідність переходу до збалансованого розвитку аграрних підприємств.

Варто відмітити, що формування збалансованого природокористування стане запорукою економічного добробуту, соціального й духовного прогресу суспільства, екологічної безпеки та сталого соціально-економічного розвитку.

Аграрний сектор як складна виробнича система буде функціонувати стійко, якщо всі фактори виробництва будуть збалансовані, якщо соціально-економічна й аграрна політика супроводжується правовим і фінансовим забезпеченням. З іншого боку, система буде нестійкою, якщо чинники виробництва залишатимуться розбалансованими, а рівень використання ресурсного потенціалу невисоким.

Збалансоване природокористування в аграрному секторі, яку необхідно враховувати як весь спектр внутрішніх і зовнішніх взаємодій. Оскільки, формувати систему сільськогосподарського природокористування, що базується на збалансованому розвитку з економічної позиції [3].

Загальний результат функціонування підприємницьких структур як системи виробничих інституцій агросектору при цьому проектується на перспективу, уособлюючи стабільність національної продовольчої безпеки та стабільне утримання високо конкурентних позицій на глобальному ринку [1].

З вище наведеного можна зробити, що збалансований розвиток досягається, якщо протягом тривалого часу забезпечується в єдності та взаємодії відтворення виробничого потенціалу, людських ресурсів та природного середовища. Вирішальну роль у збалансованості аграрного сектора є врахування та коригування впливів зовнішніх та внутрішніх факторів. Особливо це стосується аграрного сектора економіки, безпосередньо пов’язаного із використанням природних ресурсів.

 

Література

1. Фурдичко О.І. Сталий розвиток аграрного сектора економіки на засадах раціонального природокористування / О.І. Фурдичко // Економіст. — 2011. — № 10. — С. 6–8.

2. Фурдичко О.І. Еколого-економічна особливості використання природних ресурсів в аграрному виробництві України / О.І.Фурдичко, О.С. Демянюк // Агроекологічний журнал – 2013. ‑ №3. –– С. 7.

3. Глубіцька Т.В. Концептуальні основи функціонування еколого-економічних систем / Т.В. Глубіцька // Вісник Сумського державного університету. Сер.: Економіка. – 2013. - № 1. – С. 5-10.

Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (25.03.2016)
Переглядів: 313
Всього коментарів: 0