Рудько Георгій

д. геол.-мін. н., д. геог. н., д. т. н., проф.,

Голова Державної комісії України по запасах корисних копалин

 м. Київ

Савлучинський Олег

Міністерство екології та природних ресурсів України

м. Київ

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ РОЗРОБЦІ РОДОВИЩ СЛАНЦЕВОГО ГАЗУ

Необхідність дослідження й використання нетрадиційних джерел вуглеводневої сировини, задекларована як альтернатива традиційним видам вуглеводневої сировини і є з однієї сторони шляхом до зменшення енергозалежності, а з іншої – чинником, що сприятиме посиленню техногенного навантаження і зниженню рівня екологічної безпеки в регіонах, перспективних на ці види сировини.

Метою дослідження є визначення екологічних ризиків та загроз на різних стадіях видобутку газу "нетрадиційного" типу в Україні, а саме газу в ущільнених породах та сланцевого газу.

Вірогідно визначити напрями техногенного впливу проведення розвідки і розробки вуглеводневої сировини на природне середовище та оцінити його наслідки можливо лише після тривалих моніторингових спостережень із початку розвідки і протягом його експлуатації.

Слід зазначити, що при освоєнні родовищ нетрадиційних вуглеводнів, як і традиційних, існує певна стадійність: 1) підготовка та вивчення ділянки видобування; 2) проектування та спорудження свердловини, гідравлічний розрив, освоєння свердловини; 3) видобування (видобуток газу та повторне проведення гідророзривів); 4) завершення проекту та закриття свердловини; 5) пост-закриття проекту та ліквідація. Дослідження нетрадиційних покладів вуглеводнів необхідно розглядати через призму екологічної безпеки геологічного середовища за будь-якого виду робіт, що пов’язані з пошуком, розвідкою і розробкою родовищ вуглеводневих газів у сланцюватих товщах та подальшим освоєнням ресурсів вуглеводнів.

На різних стадіях освоєння родовищ вуглеводнів ступінь впливу на навколишнє середовище змінюється. Умовно можна виділити кілька стадій техногенного навантаження (техногенезу), поява яких зумовлена різним впливом джерел техногенного навантаження на довкілля [1].

Характеристиками джерел первинного техногенезу є те, що вони розосереджені на значних площах, не піддаються контролю й оцінюванню їх впливу на довкілля, зумовлюють тимчасове відчуження земель, а їх вплив проявляється фрагментарно. Вторинний техногенез активізується при будівництві довгострокових споруд (бурових майданчиків, кущів свердловин, інших промислових і господарських об’єктів), які різною мірою впливають на компоненти довкілля. На етапі вторинного техногенезу існує небезпека забруднення гідросфери і ґрунтів продуктами відходів буріння, порушення ґрунтового покриву, зведення лісів, прояв небезпечних геологічних процесів.

Третинний техногенез настає при експлуатації інфраструктури видобувного підприємства. Переважно для приповерхневої частини літосфери ця стадія виявляється розвитком небезпечних (екзогенних) геологічних процесів, пов’язаних з експлуатацією стаціонарних пристроїв (осідання поверхні, зсуви, інші процеси і явища під лінійними спорудами); забрудненням ґрунтового покриву, підземних і поверхневих вод флюїдами, що видобуваються, побутовими стоками, продуктами технології підготовки нафти і газу, паливно-мастильними матеріалами, іншими речовинами.

На відміну від впливу джерел первинного і вторинного техногенезу вплив джерел третинного техногенезу вкрай складно піддається вивченню і прогнозуванню, оскільки виявляється на пізніших стадіях освоєння родовищ. Їх прояв не виключений також і після ліквідації інфраструктури родовища (наприклад, засолення водоносних горизонтів із прісними підземними водами, внаслідок вертикальної міграції солоних вод уздовж позатрубного простору неякісно заглушених свердловин або через літологічні вікна в перекривних породах).

Можна виділити наступні основні рекомендації для мінімізації потенційних екологічних ризиків видобування сланцевого газу:

1. Для уникнення проникання технологічних розчинів та рідини для ГРП у водоносні горизонти під час будівництва свердловин слід зводити кілька шарів непроникних бар’єрів, які включають залізні обсадні колони та цементування та вести жорсткий контроль за виконанням робіт оператором.

2. Для збереження земельного фонду максимально обмежити розмір ділянки під розробку з обов’язковим технічним і біологічним рекультивуванням порушених земель.

3. Найкращий міжнародний досвід та моніторинг забезпечення виконання законів треба впроваджувати на кожному етапі розробки сланцевого газу: дозвіл на свердловину, відбір зразків перед бурінням, стандарти будівництва свердловини, її завершення, видобуток, підключення, завершення її роботи [2].

Висновок. Для створення екологічної безпеки при розробці родовищ сланцевого газу необхідні цілеспрямовані наукові та експериментальні дослідження з визначення рівня екологічної безпечності освоєння ресурсів вуглеводневого газу, запобігання й мінімізації негативного впливу на екологічний стан геологічного середовища.

Література

1. Рудько Г.І., Нецький О.В., Григіль В.Г. Постійно діючі різномасштабні еколого-технологічні моделі нафтогазоносних надр // Геолого-економічна оцінка родовищ корисних копалин України та проблеми надрокористування (20 років ДКЗ): Зб. наук. пр. – Київ, 2013. С. 58–78.

2. Енергетичні ресурси геологічного середовища України (стан та перспективи) : у 2 т. / за ред. Г.І. Рудька. – Чернівці : Букрек, 2014. – Т. 2. – 520 с.