Шпякіна Анна

студентка

Семенова Олександра

студентка

Науковий керівник: к.т.н., доцент Семенова О.І.

Національний університет харчових технологій

м. Київ

БІОТЕХНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ ТВАРИННИЦТВА

У структурі агропромислового комплексу України, на тваринництво припадає понад 33% валової продукції. Водночас, робота промислових підприємств тваринництва пов’язана зі значними екологічними проблемами через утримання великої кількості тварин на обмеженій площі, забезпечення їх потреб, утворення та утилізацією відходів.

Стічні води тваринницьких комплексів в 1000 м³ стоків містять 180 ‑ 460 кг азоту, 80 ‑ 200 кг фосфору і 350 ‑ 700 кг калію. Нині вихід стічних вод з тваринницьких комплексів країни становить близько 1 млрд. м³ на рік. У цьому об'ємі стоків міститься кількість поживних речовин, еквівалентна 2 млн. т аміачної селітри, по 1 млн. т калійних і фосфорних солей[1]. У результаті скидання таких стічних вод у відкриті водойми відзначається прогресуюче забруднення річок, водосховищ і навіть підземних басейнів, води яких у багатьох випадках стають непридатними навіть для комунального й виробничого споживання.

Одним із шляхів утилізації гною і повернення частини його поживних речовин тваринництву є одержання з нього білкових продуктів — білкового борошна і біоперегною. Метод біологічної переробки дає можливість трансформувати складні органічні сполуки, які містяться в гноєві і посліді, а також розвинуту супутню мікрофлору, що багата протеїном, жиром, амінокислотами і мікроелементами в кормову зообіомасу, яку після знезараження використовують на корм тваринам. При утилізації пташиного посліду личинки мухи за 5 днів при температурі 20°С переробляють в’язкий субстрат вологістю 80% в рихлу масу вологістю 40% і рН 9,5. Таким чином, крім білкового корму можна одержувати добрива. Після закінчення переробки посліду, личинки відділяють від субстрату, сушать і одержують борошно, яке є білковою добавкою до основного раціону птиці. В 1 кг даного продукту міститься 340-430 г протеїну, лізину — 33-40 г, метатіоніну — 10-15 г, кальцію — 6-8 г, фосфору — 10-12 г, тобто багате життєво необхідними мікроелементами[2]. Впровадження технології у птахівництво дасть можливість знизити на третину дефіцит кормів тваринного походження й одержати органічне добриво з поліпшеними фізико-механічними властивостями, а також забезпечити охорону навколишнього середовища від забруднення відходами тваринництва.

Ще одни із провідних методів є розведення дощових черв'яків «вермикультивування» – один з перспективних способів утилізації органічних відходів. Дощові черв'яки, прискорюють розкладання органічної речовини, дозволяють у відносно короткі терміни абсолютно екологічно чистим способом перетворити різного роду органічні відходи в цінне гумусоване добриво. Інший одержуваний продукт вермікультури – біомаса дощових черв'яків, успішно використовується як білкова добавка до корму і як біохімічна сировина. Протягом теплого періоду року на такій площі вони здатні переробити близько 1300 т гною, а продукція їх становитиме 20—25 т білкового корму і 400 т біогумусу. Виготовлений з дощових черв’яків порошок містить 72—78% білку — більше ніж рибне борошно ( 50%)  або білковий концентрат сої (45%)[3].

Включення білкових добавок до раціону тварин дає змогу скоротити витрату кормів на 30%, підвищити вихід м’яса на 10%, знизити собівартість продукції на 40%, а в умовах гострого дефіциту білку ті показники можуть бути в 5—8 разів більші. Кожна перероблена черв’яками тонна субстрату дає 600 кг біогумусу, який містить до 30% гумусу і 70% золи. Біогумус містить азот,  фосфор, калію, кальцій, магній, залізо і ряд необхідних рослині мікроелементів. Використання біогумусу дає можливість значно підвищити якість і кількість врожаю, наприклад, озимої пшениці на 20%, кукурудзи — на 30—50%, картоплі — на 40—70%, овочів — на 30%. При цьому підвищується цукристість буряків. Усі сільськогосподарські культури мають підвищену стійкість проти хвороб. Використання біогумусу (червокомпосту) для удобрення полів різко скорочує витрати на перевезення гною. Якщо на 1 га ріллі нині вносять 40—50 т гною, то при використанні біогумусу достатньо для одержання того ж ефекту 3 т біогумусу, а для багатьох культур — 1,5 т/га[4]. 

Таким чином, біотехнологія переробки відходів тваринництва — важлива і захоплююча галузь сільськогосподарського виробництва, що зароджується. її поява зумовлена розширенням спектру впливу людини на природне середовище, загостренням у зв’язку з цим проблеми охорони природи і загрозою екологічної кризи на планеті. Складовою актуальності нової галузі є і можливість додаткового одержання білків тваринного походження, дефіцит яких у країні і в світі найбільш гострий, стримує ріст продуктивності тваринництва і птахівництва. Зрештою, одержання біогумусу є по суті вирішенням проблеми використання екологічного механізму поновлення родючості ґрунтів.