Ананьєва Таміла

к.б.н., доцент кафедри загальної екології та водних біоресурсів

Федоненко Олена

д.б.н., професор, зав. кафедри загальної екології та водних біоресурсів

Скрипник Олена

студентка

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

м. Дніпропетровськ

БІОХІМІЧНИЙ СТАТУС КРОВІ В ЕКОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНІЙ ІНДИКАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ВИДІВ РИБ

Дослідження проводились у Запорізькому водосховищі – водоймищі багатоцільового призначення, що займає провідне місце серед рибогосподарських водойм України. Згідно результатів моніторингових досліджень, в акваторії водосховища виявлені зони з різним ступенем та видами антропогенного впливу [1].

Визначали показники білкового, водно-сольового, ліпідного обміну та ферментативної активності у сироватці крові промислових видів риб Запорізького водосховища (плітки, карася, окуня) на автоматичних аналізаторах OLYMPUS AU400 та AU480 фірми Beckman Coulter (США) реагентами Beckman Coulter на базі ТОВ «Незалежна лабораторія ІНВІТРО» м. Дніпропетровська.

Результати аналізу показали, що вміст білка у досліджуваних риб знаходився у межах фізіологічної норми [2]. Вміст альбуміну знижений, що може свідчити про надмірний вміст води у тканинах та порушення функціонального стану печінки, де відбувається синтез альбумінів і детоксикаційні процеси. За дії токсичних речовин альбуміни в першу чергу використовуються на енергетичні потреби [3]. Вміст сечовини коливався з 0,94 до 4,06 ммоль/л, причому найнижчі показники відмічалися у карася і більш високі у окуня. Рівень креатиніну також найвищий у окуня – 309,1 мкмоль/л, що зумовлено ймовірно хижим способом існування. Рівень кальцію був найменшим у плітки – 2,98 мкмоль/л, а найвищим – у карася (3,31 мкмоль/л). У досліджуваних риб показники білкового обміну не відрізнялись суттєво, що свідчить про відносну резистентність останніх до впливу забруднювачів водного середовища.

Вміст глюкози у сироватці крові риб коливався від 16,2 до 19,3 ммоль/л, що перевищує фізіологічну норму у 2,5 рази, найбільш високий вміст був у карася. Високий вміст цукру в крові може бути реакцією на гіпоксію або пов’язаним з гіперглікемію, викликаною дією важких металів [4]. Вміст білірубіну коливався від 6,5 до 10,3 мкмоль/л, найменший показник відмічений у окуня, а найбільший у плітки.

Показники ліпідного обміну значно підвищені у сироватці крові окуня порівняно з іншими видами риб. Вміст загального холестерину був збільшений у 1,4 рази у порівнянні з показниками карася і в 1,7 рази порівняно з пліткою. Рівень холестерину високої щільності був вищим у окуня, чим аналогічні показники у карася і плітки відповідно у 1,4 й 2,4 рази. Вміст холестерину низької щільності у сироватці крові досліджуваних риб Запорізького водосховища знаходився майже на однаковому рівні від 2,15 до 3,7 ммоль/л.

Активність аланінамінотрансферази (АлАТ) найнижча у окуня – 34,9 ОД/л, а найвища у плітки – 59,3 ОД/л. Значення активності аспартатамінотрансферази (АсАТ) коливалися від 615,9 до 874,6 ОД/л, найвищий показник відмічався у плітки. Активність γ-глутамілтранспептидази (ГГТП) у карася та окуня <5 ОД/л, у плітки – 7,6 ОД/л. Рівень α-амілази найнижчий у карася – 303,9 ОД/л, найвищий у плітки – 986,2 ОД/л. Це може свідчить про напруження функцій печінки у досліджуваних риб. Рівень активності холінестерази був найменшим у плітки – 42,6 ОД/л, а найбільший у карася – 75,3 ОД/л. Холінестераза є єдиним ферментом, активність якого знижується за патології з боку паренхіми печінки, отруєнь у риб, зокрема за впливу фосфорорганічних сполук. Показник активності лужної фосфатази у риб Запорізького водосховища коливався від 16,3 ОД/л у окуня до 35,6 ОД/л у карася.

Збільшення активності ферментів обміну є тонким механізмом, що використовується при певних процесах метаболізму для адаптації до несприятливих умов. Виявлені коливання у показниках печінкового комплексу, білкового та ліпідного обміну у промислових риб Запорізького водосховища можуть вказувати на хронічну інтоксикацію організму [5].

Отримані дані свідчать, що серед досліджуваних видів риб плітка найбільше вразлива до впливу забруднювачів і може слугувати біоіндикаторним видом для тестування іхтіотоксичності водного середовища.

Література

1. Федоненко, О.В. Екологічна оцінка якості води на рибопромислових ділянках Запорізького водосховища [Текст] / О. В. Федоненко, Т. В. Ананьєва,
Т. С. Шарамок // Екологічні, соціальні й економічні аспекти розвитку АПК на засадах раціонального ресурсовикористання: колективна монографія / За ред.
П. В. Писаренка, Т. О. Чайки, О. О. Ласло. – Полтава: Вид-во „Сімон“, 2015. – С.113–124.

2. Эколого-гематологические характеристики некоторых видов рыб. Справочник [Текст] / Сост. Л. Д. Житенева, О. А. Рудницкая, Т. И. Калюжная. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Молот», 1997. – 152 с.

3. Яковенко, Б. В. Вплив натрій лаурилсульфату на деякі біохімічні показники крові коропа [Текст] / Б. В. Яковенко, О. П. Третяк, О. Б. Мехед,
О. В. Ленько. – Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту. Сер. Біол. Спец. випуск: Гідроекологія. – 2015. – № 3–4 (64). – С. 772–775.

4. Vinodhini, R. The impact of toxic heavy metals on the hematological parameters in common carp (Cyprinus carpio l.) [Text] / R. Vinodhini, M. Narayanan // Iran. J. Environ. Health. Sci. Eng. – 2009. – Vol. 6. – P. 23–28.

5. Fedonenko, O. Biochemical parameters of blood in fish from Zaporozhian Reservoir [Text] / O. Fedonenko, T. Sharamok, T. Ananieva // International Letters of Natural Sciences. – 2016. – Vol. 51. – P. 43–50.