Головна » Статті » Конференція_2015_12_16-17 » Секція_6_Соціально-гуманітарні науки

ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Вінічук Ірина

доцент

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

м. Київ

 

ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

 

Забезпечення систем та системних зв’язків між терміноелементами терміносистеми програмування, комп’ютерних мереж та захисту інформації, що функціонують за єдиними та узгодженими стандартами, протоколами і технологіями в усьому соціальному сектор до цього часу не були предметом спеціального дослідження. Сьогодні Україна входить у всесвітній інформаційний простір, не маючи достатньо-виробленої мови комп’ютерної сфери, а вирішення основних проблем міждержавної комунікації без комп’ютеризації та оволодіння сучасними інформаційними технологіями, а значить і без їх мовної реалізації, неможливе [5]. У такі перехідні періоди для суспільства актуалізується значення термінів в інформаційних технологіях. Вони стають частинкою термінів глобалізації системи масової комунікації, оскільки без термінологічної та технологічної модернізації процесу спілкування неможливим є творення потужніших систем збирання, оброблення, передавання й поширення інформації у масово-комунікаційному просторі [4]. Нині дуже актуальне формування національної українськомовної мережі з подальшим її впровадженням у глобальну світову мережу, а також створення досконалої системи комп’ютерних термінів українською мовою. Вимоги національних стандартів ґрунтуються на внутрішніх законах української мови і дають нормативну основу фахівцям для гармонізованого слововживання і термінотворення в усіх галузях науки і техніки. Якщо проаналізувати термінологію, яка вживається фахівцями певної галузі в наукових текстах, усному професійному мовленні, уводиться в словники, то виявимо, що частина термінів використовується лише в цій галузі, а частина - і в інших. Це свідчить про те, що терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення. Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи: загальнонаукові терміни, міжгалузеві терміни, вузькогалузеві терміни [8]. Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами: вторинна номінація, словотвірний, синтаксичний та запозичення. Науковці розглядають запозичення як об’єктивну реальність мовного життя, але вважають, що іншомовних слів у термінології не повинно бути більше п’ятнадцяти процентів, оскільки наявність більшої кількості запозичень призводить до втрати термінологією національного обличчя. На жаль, в Україні не існує програми електронного редагування наукового тексту, яка була б побудована на вимогах національних стандартів щодо української термінології та наукового стилю української мови. Комп’ютерна термінологія потребує негайного унормування та стандартування. Для здійснення цього треба серйозно підійти до проблеми систематизації та класифікації комп’ютерної термінології, охоплюючи всі сфери використання сучасних українських термінів у галузі інформаційних технологій. Завдання цієї проблеми були чітко сформовані К. Мітяєвим [3;7].

 Варто зазначити, що однією з головних тенденцій процесу стандартизації є посилення інтеграції діяльності цих організацій, спрямоване на створення єдиної системи стандартизації інформаційного суспільства. Глобальну систему стандартизації можна зобразити пірамідою, основою якої є національні системи разом зі стандартами галузей, товариств, підприємств та фірм, а вершиною – міжнародна система добровільної стандартизації ISO, IEC та ITU. В рамках глобальної системи лише національні органи-члени ISO, IEC та ITU можуть гаран­тувати узгодженість нормативних документів, які не створять технічних бар’єрів у торгівлі чи зведуть їх до мінімуму. Це досягається за умови дотримання правил, викладених у «Кодексі усталеної практики щодо розроблення, затвердження і застосування стандартів», Угоди про технічні бар’єри в торгівлі WTO [2]. Україна – повноправний член ISO та IEC з 1993 р. Вона входить до складу членів Комітетів: CASCO, STACO, INFCO. Як національний комітет-член наша країна входить до складу Комітетів DEVCO, REMCO, COPOLCO. 25 ТК Держспоживстандарту України співпрацюють з 96 ТК та 180 ПК. Україна бере участь в роботі спільного ТК ISO/ IEC СТК1 «Інформаційні технології», який створено в 1987 р. Держстандарт України як націо­нальний орган представляє нашу державу в цих організаціях, а також в Робочій групі ЄЕК ООН. Представники України беруть участь в роботі САС, ІСАО, ITU, UIC, Міжнародного інституту зварювання IIW та інших міжнародних організацій. Держстандарт України в кінці 1996 р. приєднався до Кодексу Угоди про технічні бар’єри в торгівлі WTO. Головною метою ISO є забезпечення розвитку стандартизації та суміжних з нею галузей для сприяння міжнародному обміну товарами й послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній, науковій, технічній та економічній діяльності. Першочерговим завданням щодо вдосконалювання створеного національного банку устандартованої термінології є внутрішньомовне узгоджування (гармонізування) української науково-технічної термінології (зуніфікування мовних засобів для позначання найзагальніших понять, однозначна відповідність між терміном та поняттям) на засадах ДСТУ 3966-200. Гармонізування термінів можна розглядати у двох аспектах, коли уніфікування термінів відбувається у середовищі одної мови (української, російської, англійської, будь-якої мови, але одної), та у середовищі кількох мов [9] .

Інформаційно-комунікаційні технології широко застосовуються і стабільно розвиваються у системі державного керування різних рівнів, що надає змогу вирішувати на якісно іншому рівні багато завдань, пов’язаних з термінологічною системою. Так у системі інформаційно-комп’ютерних технологій можна виокремлювати дві складові: по-перше здатність продукувати необхідні програмні засоби, а по-друге виконувати це у обмежений термін та забезпечувати зручну і доступну форму спілкування людини і комп’ютера (інтерфейс користувача). Для впровадження такої системи необхідні відповідні стандарти програмних продуктів, методи, моделі, технологічні засоби [4]. Відомі на сьогодні моделі та методи структурованої інтеграції інформаційних посилів - колажування, консолідація, реплікація, «федералізація» потребують подальшого узагальнення та класифікації (тобто стандартизації) формальних моделей інтеграції неоднорідного інформаційного ресурсу [1]. Підходи щодо назрілих змін у системі стандартизації та регулювання інформаційного ресурсу умовно можна поділити на три групи. До першої групи можна віднести традиційно операторську, успадковану з минулої епохи системи комунікаційного зв’язку (TDM), де взаємодіють два учасника комунікації - абонент і оператор. До другої групи належать моделі технологічної нейтральності, в рамках якої наявні телекомунікаційні послуги стають індиферентними стосовно технологій, на якій вони базуються, а нові послуги не регулюються взагалі. До третьої групи належить модель «побутової труби», що долучає телекомунікації, які містять інформацію безвідносно до її змісту [6]. Таким чином, телекомунікації як сфера діяльності і ринок редукуються до передавання сигналів у вигляді побутових послідовностей. За такого підходу фактично ігнорується переважна частина новацій цих якостей і критеріїв у системі інформаційно-комунікаційних технологій. Всі три моделі мають загальні вади, і насамперед вже не відповідають реальності, за якої Інтернет і ІР - сервіси, а також процеси злиття інформаційних технологій і комунікацій відбуваються самі по собі. Дуже важливо, щоби кардинальні зміни в системі інформаційно-комп’ютерних технологій та інформаційного простору взагалі були керованим процесом.

 

Література

  1. Берко А.Ю. Моделі інтеграції даних у відкритих інформаційних системах // Актуальні проблеми економіки. – 2010. −№10. – 148 с.
  2. Бондар Ю. Плюси і мінуси глобалізації (інформаційний аспект) // Україна на шляху до Європи: Колективна монографія / Упорядники В. Шкдяр, А.Юричко. – К.:ЕТНОС, 2006. – С.438 − 490.
  3. Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2012, № 733 – 154 с.
  4. Калашник В., Черпак М. Еволюція впливу російської і англійської мов на розвиток української науково-технічної термінології в умовах глобалізації економіки й інтернаціоналізації науки. // Проблеми української термінології. – Львів, 2000. − № 402. − С.131 – 132
  5. Ковальчук Т.Т. Сучасний інформаційний ринок (концептуально-пізнавальний контекст) / Т.Т. Ковальчук, І.Ю. Марко, Є.І. Марко. – К. : Знання, 2011.− 255 с
  6. Коваль М. Основні аспекти української науково-технічної термінології з інформатики. // Проблеми української термінології. – Львів, 2000.- №402.- С.250-255
  7. Митяэв К.Г. Документоведение, его задачи и перспективы развития // Тр./ МГИАИ.-М., 1967.-Т.25. Вопросы методологии исторической науки.- С.118-138.
  8. Нечипоренко М. Майбутній ландшафт Європейської стандартизації: реалізація кіпрських рішень СЕN CENELEC// Стандартизація, сертифікація, якість. − 2008.−№6.− С. 12-14
  9.  Ніколаєва А. Про освоєння українською мовою інтернаціональної термінології нових галузей науки і техніки. // Українська термінологія і сучасність: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції. – К., 1997. − С.221 - 223.
Категорія: Секція_6_Соціально-гуманітарні науки | Додав: Admin (15.12.2015)
Переглядів: 346
Всього коментарів: 0
avatar