Головна » Статті » Конференція_2015_12_16-17 » Секція_5_Економічні науки

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА В УКРАЇНІ

Чудовець Віталій

к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту

Слодзік Діана

магістр

Луцький національний технічний університет

м. Луцьк

 

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА В УКРАЇНІ


 

Тваринництво є основною галуззю сільського господарства. Його функціональне призначення полягає в забезпеченні населення молоком, різними видами м’яса, вовною, яйцями тощо. Проте впродовж останніх двадцяти років у його розвитку намітилися негативні тенденції. Тваринництво розглядається як стратегічно важлива галузь у загальній структурі сільського виробництва. Галузь має не тільки виробниче, а й соціальне, політичне та стратегічне значення, бо тваринництво - це зайнятість сільського населення, виробництво необхідних продуктів харчування, забезпечення харчової та переробної промисловості сировиною.

Процес переходу країни до ринкових методів господарювання ознаменувався кризою, яка охопила, насамперед, сільське господарство. При цьому, найбільшого спаду зазнало тваринництво [1]. Так, протягом останніх 20-ти років поголів’я ВРХ скоротилося більш, ніж на 84%, свиней – на 74%, овець та кіз – на 79% [3].

Дана ситуація пов’язана з тим, що в ринкових умовах сільськогосподарським товаровиробникам невигідно займатися такою фінансово та матеріаломісткою галуззю. Зміна економічних відносин між виробниками аграрної сфери та переробними підприємствами, недосконала система ціноутворення й збуту продукції тваринництва, невідповідні механізми постачання кормів і забезпечення ними та іншими необхідними ресурсами, відсутність цілеспрямованої державної підтримки призвели до того, що собівартість продукції цієї сфери почала значно перевищувала її реалізаційну ціну. Внаслідок чого колективні сільськогосподарські підприємства змушені були вдатися до значного скорочення чисельності поголів’я.

Значне зниження чисельності поголів‘я корів, звісно негативно відбивається на об‘ємі сировини для молочної промисловості. Для цього треба збільшувати поголів‘я великої рогатої худоби і підвищувати її продуктивність. Це питання можна вирішувати і за рахунок розведення високопродуктивних молочних порід України. Породи для тваринництва мають вирішальне значення для розвитку сільськогосподарського виробництва. Питання вибору породи завжди залежало від природних зон та економічної ефективності. Є породи , які вимагають постійного селекційного удосконалення на придатність до машинного доїння, оплати корму молочною продукцією та інше. Одночасно, із введенням промислових технологій у великих тваринницьких комплексах з повною механізацією основних трудомістких процесів виробництво поставило вимоги до порід молочного напрямку продуктивності. Худоба, виведена для таких комплексів повинна відрізнятись міцним здоров‘ям, придатністю до машинного доїння на сучасних установках , стійкістю до хвороб.

В Україні щорічно зменшується поголів‘я великої рогатої худоби, в тому числі корів і відповідно валове виробництво молока, що призводить до зменшення споживання молока і молочних продуктів населенням. Тому перед селекціонерами України стоїть важливе завдання про удосконалення кращих молочних порід, які мають відповідати світовим стандартам.

Призупинити занепад м’ясного скотарства та підвищити конкурентоспроможність його продукції можна за умови розробки і виконання довгострокової національної програми відродження та стабілізації м’ясопродуктового підкомплексу. Основні положення зазначеної програми мають розроблятися на базі прийнятих законів розвитку сільського господарства та прогнозів розвитку галузі, указів Президента щодо ціноутворення й функціонування аграрного ринку. При розробці цієї програми потрібно передбачати насамперед зростання обсягів виробництва м’яса яловичини на основі збільшення чисельності поголів’я та підвищення їх середньодобового приросту ваги.

Частковому вирішенню зазначених проблем може сприяти створення і розвиток вертикально інтегрованих аграрних холдингів, які б організаційно пов’язували усі етапи бізнесу від вирощування зернових культур, виготовлення комбікормів, відгодівлі тварин, переробки м’яса і молока до їх реалізації через власні збутові мережі.

Іншими напрямками, які потребують значної уваги і підтримки з боку держави є відродження племінної справи і розвиток селекційних програм, сприяння створенню кооперативів у молочному скотарстві, посилення ветеринарно-санітарного контролю, розробка нових і сприяння дотриманню існуючих стандартів, обов’язкове виконання вимог яких забезпечило б надходження на ринок дійсно якісної і конкурентоспроможної продукції.

Сьогодні в Україні немає іншого шляху, окрім зміни пріоритетів у розвитку агропромислового виробництва у напрямі тваринництва. Стан тваринництва є важливим індикатором розвитку соціально-економічної системи. Його функціонування пов’язане з багатьма галузями національної економіки, які впливають на нього в частині ресурсозабезпечення і розвитку споживчого ринку.

 

Література

  1. Безуглий М.Д. Сучасний стан реформування аграрно-промислового комплексу України / М.Д. Безуглий, М.В. Присяжнюк. – К.: Аграр. наука, 2012. – 48 с.
  2. Державний комітет статистики України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]: – Режим доступу: htpp://www.ukrstat.gov.ua
  3. Інфографічний довідник Агробізнесу України день [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.bakertilly.ua/ru/news/id570.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (15.12.2015)
Переглядів: 4258
Всього коментарів: 0
avatar