Дука Вікторія

м.н.с. відділу селекції риб, аспірант

Науковий керівник: доктор с.-г. наук, академік НААН Грициняк І.І.

Інститут рибного господарства НААН

м. Київ, Україна

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РИБОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ МАСИВУ ГАЛИЦЬКОГО КОРОПА

Короп є однією з головних риб у ставовому рибництві, яку вирощують не тільки в Україні, а й за кордоном. Він являє собою різновид сазана, що з'явився в результаті багатовікових зусиль селекціонерів, праця яких триває і до теперішнього часу. У Європі, перші історичні відомості про коропа - як об’єкта ставового вирощування, беруть свої витоки в Баварії, а саме в працях Бенедикта Санкт Хільдегарда, які датовані 1098-1170 рр. Послідовником якого пізніше був монах Альберт Магнус (1230-1310 рр.), який жив у Чеській Республіці [1].

З огляду на господарські якості та за темпом росту коропів, як за однією з основних ознак, можна поділити на підвиди. Відрізняють два підвиди коропа які зародились від сазана далекосхідного (Schegel, 1842) та сазана звичайного (Linnaeus,1758 ). Між цими підвидами існує також форма, в основу якої полягає сазан району Аральського моря. В останні роки в Чехословаччині висунули гіпотезу, яка розширює попередню. В ній одомашнення коропа, який вирощується на даний час в Європі є результатом мутацій дунайського сазана. Відповідно до цієї гіпотези, одомашнення даного сазана зробили римляни між I - IV ст. нашої ери. Протягом VII і XII ст. домістикований короп набув свого поширення за рахунок вирощування у монастирях. І тільки протягом XIV-XVI ст. короп починає бути об’єктом сільського господарства і в цей період розпочинається його переривчаста селекція.

У ХVІІ - ХХ ст. починається інтенсифікація виробництва ставової аквакультури і вже цілеспрямованої селекції коропа. Можливо, спочатку в результаті мутацій сазанів був заснований сьогоднішній короп лускатий.В результаті подальшої мутації лускового покриву якого відбулось створення дзеркального коропа [2].

Для отримання високопродуктивних коропів, необхідним є вивчення та аналіз першоджерел та вихідного матеріалу, який використовували для створення порід. У XIV ст. у Галичині (Західна Україна) був виведений дзеркальний короп, який одержав назву галицького.

Вперше масив галицького коропа представлений на сільськогосподарській виставці в Берліні у 1880 році, фермою «Kaniow», яка знаходилась тоді в Галиччині. Широкого розповсюдження в світі галицький короп набув з введенням в коропівництво нової, прогресивної системи Дубіша. Нововведена система забезпечувала інтенсивніший ріст цьоголіток і профілактичні заходи у боротьбі з хворобами риб [3].

Транспортування галицького масиву коропа від деяких господарств або районів до інших, було зумовлене тим, що рибоводи освіжали кров за допомогою схрещування масивів. Таким чином відбулось змішування рас, які до другої половини ХІХ ст. трималися в географічній ізоляції. В той час розрізнялося пять рас, які називалися за назвами місцевостей, в яких їх створено: 1) айшґрюнська, 2) галицька, 3) франкська, 4) ляузицька, 5) богемська (чеська), в основу поділу лягло відношення висоти спини до довжини тіла [4].

Галицькі коропи мали значний вплив на формування сучасних племінних стад у коропівництві, тому мали своє продовження в багатьох українських внутрішньопорідних типах українських порід [5]. У тридцяті роки XX ст. відомий український селекціонер О.І. Кузьома вперше вивчив і систематизував популяції коропів, що дозволило йому почати цілеспрямовану, багаторічну селекційну роботу [6]. Галицький масив коропа протягом всього часу рибогосподарського використання вважався кращим, адже давав добрі результати за темпом росту, порівняно з іншими расами, які вирощувались в ідентичних умовах.

Література

1. Guziur J., Z dziejów hodowli karpia w Polsce. / J. Guziur// magazin Nasz Czas -2002. - № 4. – С 10-12.

2. WłodekJ. M. Znaczenie praktyczne i hodovlane systematyki zoologicznej(rasy, odmiany) karpia// J.  M. Włodek / - Kraków, Olsztyn, 1973 - 1-16 c.

3. Guziur J., Białowąs H., Milczarzewicz W.  Ribactwo stawowe w stavach karpiowych, urządzeniach pezemysłowych oraz małych zbiornikach śródlądowych // Guziur J., Białowąs H., Milczarzewicz W./ - Warszawa, 2003 – C 300

4.  Кузема А.И. Украинские породы карпа // Рыбоводство и рыболовство. — М., 1966. — № 1. — С. 14-16.

5. Томіленко В.Г. Генетика і селекція риб в Україні // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть. — К.: Логос, 2001. — Т. 4. — С. 351-371.

6. Каталог пород карпа (Cyprinus carpio) стран центральной и восточной Европы// под ред. А.К. Богерук / - Москва, 2008 – С 174.