Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗВИТКУ ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ В УКРАЇНІ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Франчук Юлія

аспірант

Луцький національний технічний університет

м. Луцьк

 

ВИЗНАЧЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗВИТКУ ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ В УКРАЇНІ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

Сутність політики імпортозаміщення полягає у скороченні імпорту певної продукції шляхом налагодження її вітчизняного виробництва, що стане поштовхом до розвитку місцевих виробників, модернізації промисловості, активізації інноваційної діяльності та розширення внутрішнього ринку. Необхідність впровадження цієї політики в Україні зумовлена наступним:

1) надто швидкі темпи допуску на вітчизняний ринок диверсифікованої імпортної продукції з 1991 року не супроводжувались одночасною модернізацією, розширенням асортименту, збереженням обсягів існуючих та створенням нових виробництв. З 2005 року Україна характеризується зростаючим негативним сальдо зовнішньоекономічної діяльності. За підсумками 2013 року країна посіла 40 місце в числі 50 найбільших імпортерів світу (у 2012 р. – 37, 2011 р.- 38), а у рейтинг експортерів не увійшла [1]. По одній третій імпорту надходить з країн СНД і Європи, спостерігається стабільна тенденція до збільшення обсягу імпорту з країн Азії, в т. ч. дешевої і неякісної продукції;

2) залежність України від паливно-енергетичних та інших ресурсів, висока матеріало-, енергоємність і вартість виробництва, застарілість основних фондів, низька інноваційна активність. Низькі показники вітчизняного виробництва кінцевої продукції з високою доданою вартістю, сировинна спрямованість українського експорту, і, навпаки, високі показники імпорту готової продукції; низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів;

2) висока імпортозалежність внутрішнього виробництва. Зокрема, імпортована продукція склала у 2013 році 60,5 % (тут і далі дані Держстату України [2]) проміжного споживання у виробничих процесах таких видів діяльності як текстильне виробництво і пошиття одягу; 48,2 % - виробництво виробів з деревини, паперу, поліграфічна діяльність; 51,7 % - виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення; 65,4 % - виробництво хімічної; 50,3 % - фармацевтичної та 45,4 % - продукції з гуми, пластмас і іншої неметалевої мінеральної продукції; 34,7 % - металургійного виробництва; близько 50,0 % - машинобудування; 37,4 % - виробництва меблів та ін. Найбільш затребуваною серед українських виробників продукти добувної промисловості; текстильна, хімічна продукція, усі види машин і устаткування, автотранспортних засобів;

3) висока імпортозалежність кінцевих споживачів. Близько 25,0 % імпортованої продукції спрямовується на кінцеве споживання, зокрема, домогосподарства України залежать від імпорту продукції харчової промисловості – на близько 22,0 %, хімічної - близько 40,0 %, фармацевтичної продукції – понад 70,0 %, виробів з гуми, пластмас іншої мінеральної продукції – понад 45,0 %, текстильної продукції , виробництва комп’ютерів, електронної, оптичної продукції, а також автотранспортних засобів – понад 90,0 %. В цілому, частка продажу імпортних продовольчих споживчих товарів через мережу підприємств роздрібної торгівлі у 2013 році становила 14,5 %, непродовольчих – 61,0 %.

4) високі показники контрабанди і тіньового імпорту, що завдає шкоди національній економіці через недоотримання податкових платежів та нерівні умови конкуренції для вітчизняних виробників.

Загалом, у 2013 році обсяг українського імпорту склав понад 76 млрд. дол. США, тобто потенціал імпортозаміщення є дуже значним і стосується він як впровадження енергозберігаючих технологій (адже енергоносії складають понад 30,0 % імпорту), розвитку виробництва кінцевої продукції так і забезпечення потреб проміжного споживання за рахунок вітчизняних матеріалів і комплектуючих у харчовій, легкій, хімічній, фармацевтичній промисловості, при чому, мова йде не лише про виробництво нової для українських виробників продукції, а й забезпечення конкурентоспроможності й імпортозамісних властивостей традиційно українських товарів.

Україні потрібен збалансований розподіл акцентів між збереженням, модернізацією і перспективами розвитку традиційних середніх і великих промислових компаній, діяльність яких доцільна у капіталоємному масштабному виробництві, та стимулюванням розвитку малого підприємництва (МП). Невеликі розміри суб’єктів МП, їх наближеність до імпортерів/експортерів регіону, найповніше розуміння потреб місцевого населення і суб’єктів господарювання та можливість орієнтуватись на особливі запити споживачів є передумовами їх залучення до реалізації політики імпортозаміщення за наступними напрямками:

- орієнтація суб’єктів МП на рентабельне для їх розміру виробництво кінцевої продукції і задоволення потреб місцевого населення (доцільне заміщення як продукції, що імпортується з-за кордону, так і з інших регіонів);

- включення суб’єктів МП до ланцюгів поставок більших компаній, виробництво комплектуючих, деталей, вузлів, а також надання різноманітних видів послуг на умовах субконтракції тощо.

Досвід ЄС (де на малі припадає 92,8 % загальної кількості підприємств, 49,7 % зайнятих на підприємствах працівників та 39,8 % валової доданої вартості проти 94,3 %, 26,7 % та 10,8 % відповідно в Україні у 2012 році та 95,0 %, 27,1 % та 15,7 % - у 2013) показує, що за належної підтримки, малі підприємства можуть стати локомотивом соціально-економічного розвитку, а кризова ситуація, що склалась в Україні в даний час, повинна стати поштовхом до пошуку нових можливостей і позитивних зрушень такого  розвитку.

 

Література

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

2.Тrade statistic [Електронний ресурс] // Всесвітня організація торгівлі. – Режим доступу: Http://www.wto.org.

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2015)
Переглядів: 330
Всього коментарів: 0
avatar