Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки |
Герчанівська Світлана к.е.н., доцент ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» м. Бережани
СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ «ЗАЙНЯТІСТЬ»
Основним індикатором збалансованості ринку праці є зайнятість робочої сили. Саме в сфері зайнятості людина реалізовує своє конституційне право на працю, яка є основною умовою формування рівня життя і одночасно економічної могутності держави. Закон України «Про зайнятість населення» визначає зайнятість як діяльність громадян, яка пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм доход у грошовій чи іншій формі [4, с. 252]. Нині світова економічна наука оцінює зайнятість не як одномірне, кон’юнктурно-економічне явище, а як складну систему відносин, де все більшу роль відіграють фактори соціального, інституційного характеру. Поняття «зайнятість» визначається як сукупність соціально-трудових відносин між людьми з приводу забезпечення населення робочими місцями; формування, розподілу та перерозподілу робочої сили з метою участі у суспільно-корисній праці; забезпечення розширеного відтворення робочої сили [3, с.69]. Більш широко тлумачить зайнятість МОП: зайняті економічною діяльністю – це особи, які виконують роботу за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, або на власному (сімейному) підприємстві, безкоштовно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому селянському господарстві. Зайнятість як соціально-економічне явище має економічну та соціальну сутність. Економічна сутність полягає в тому, що вона є діяльністю по створенню валового внутрішнього продукту (національного доходу). Чим більше людей зайнято, тим краще використовується трудовий потенціал країни, виробляється більше матеріальних та духовних цінностей, а це безумовно сприяє підвищенню добробуту населення. Соціальна сутність полягає в тому, що зайнятість відображає потребу особи в самовираженні через суспільно-корисну працю та сутність задоволення в доходах своїх потреб при повному соціально-економічному рівні розвитку суспільства [1, с.12-13]. Деякі науковці крім соціального та економічного аспектів зайнятості виділяють:
Ми погоджуємось із економістами, що розглядають зайнятість не лише як соціально-економічну категорію, а значною мірою і як психологічну, оскільки через психіку людини відображається життя суспільства в умовах економічних реформ та соціальних змін, проте рішення проблеми зайнятості багато в чому залежить наскільки ці зміни адекватні особистим потребам громадян. Зайнятість як система відносин виникає в межах суб’єктивних структур «найманий працівник – держава», «роботодавець – держава» . Зайнятість населення уособлює в собі соціально-економічні відносини щодо забезпечення громадян робочими місцями, включення їх у трудову, інтелектуальну діяльність, що приносить їм доход та іншу матеріальну вигоду. Отже, зайнятість населення – це одна з найголовніших характеристик соціально-економічного розвитку держави, що охоплює проблеми безробіття, руху робочої сили між регіонами, галузями господарювання, та визначається загальною економічною динамікою виробництва, структурними змінами в господарстві, зміною форм власності, ситуацією в грошово-кредитній, інвестиційній, ціновій, кадровій, освітянській, міграційній, демографічній, соціальній сферах.
Література
| |
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2015) | |
Переглядів: 317 |
Всього коментарів: 0 | |