Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ПРИНЦИПИ ОБЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЇ КОРИСНОСТІ НА ОСНОВІ ТЕОРІЇ ПЕРСПЕКТИВ

Кушнір Мирослава

аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України

м. Львів

 

ПРИНЦИПИ ОБЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЇ КОРИСНОСТІ НА ОСНОВІ ТЕОРІЇ ПЕРСПЕКТИВ

 

Основоположною теорією прийняття рішення в умовах ризику в економічній теорії є теорія максимізації очікуваної корисності. Проте, вчені Д. Канеман і А. Тверські представили ґрунтовну критику теорії очікуваної корисності та розробили альтернативну теорію прийняття рішень  в умовах невизначеності –  теорію перспектив.

 Теорія перспектив описує поведінку інвесторів в умовах невизначеності.  Як і теорія очікуваної корисності вона стверджує, що інвестор вибирає найкращий варіант на основі максимізації функції очікуваної корисності, яка обчислюється як добуток ймовірності отримання доходу та його корисності [3]. Проте корисність за теорією перспектив розраховується іншим чином. Згідно теорії очікуваної корисності, корисність може бути виражена загальним добробутом. Корисність результату за теорією перспектив не дорівнює  абсолютному значенню доходу, а розраховується як корисність його зміни у порівнянні з певною репрезентативною точкою [1].

Дослідники Д. Канеман і А. Тверські замість показника об’єктивної ймовірності результату пропонують використовувати суб’єктивну ймовірність. При цьому, корисність перспективи дорівнює сумі добутків суб’єктивної ймовірності та корисності зміни доходу [2].

Згідно теорії перспектив, індивіди схильні оцінювати результати ризикових операцій за кількістю перемог і поразок, порівнюючи їх з певною репрезентативною точкою. Вони переоцінюють бажані результати і бояться  втрат.  На відміну від теорії очікуваної корисності, згідно якої  схильність до ризику незмінна, теорія перспектив доводить, що схильність до ризику особи змінюється залежно від того чи відчуває вона себе в зоні вигоди чи в зоні втрат. Даний ефект має назву диверсифікована схильність до ризику.

Функція корисності Д. Канемана і А. Тверські увігнута для вигод (у зв’язку з небажанням ризику) та опукла для втрат (пошук ризику). Вчені пояснюють такий парадокс принципом психофізики, який свідчить про зниження чутливості після певної точки відліку. Особа стає менш чутливою до граничних вигод, якщо загальні вигоди зростають щодо точки відліку.  Це зумовлює випуклість функції корисності в полі ймовірних вигод. І, навпаки, індивід стає менш чутливим до граничних втрат, якщо загальні витрати в абсолютних значеннях щодо точки відліку зростають. Тому функція корисності в полі втрат має увігнуту форму [1].

Характерною особливістю функції корисності теорії перспектив є відображення страху втрат, тобто особи більш чутливо сприймають втрати певної суми, ніж вигоди від отримання тої ж суми. Це зумовлює форму функції корисності, яка є  більш стрімка для втрат, ніж для вигод.

Таким чином, теоретичне та емпіричне підтвердження прийняття рішень індивідами на основі теорії перспектив ставить нові виклики перед сучасними економічними моделями, які базуються на класичній теорії максимізації очікуваної корисності. Тому, подальшим напрямом дослідження є вдосконалення економічних моделей з метою врахування ірраціональності економічного суб’єкта.

 

Література

  1. Kahneman D. Prospect theory: an analysis of decision under risk / D. Kahneman, A. Tversky // Econometrica. – 1979. – № 47. – Р. 263–291.
  2. Kahneman D., Tversky A.  Advances in prospect theory: Cumulative representation of uncertainty  / Kahneman D., Tversky A. // Journal of Risk and Uncertainty. — 1992. — Т. 5. — № 4. — С. 297-323.
  3. Neumann J. Theory of Games and Economic Behavior / Neumann J., Morgenstern O. - Princeton : Princeton University Press. - 1944.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2015)
Переглядів: 673
Всього коментарів: 0
avatar