Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

Русіна Неля

к.п.н., викладач- методист

Бусленко Галина

викладач-методист

Кийко Неля

викладач першої категорії

Рівненський державний аграрний коледж

м .Рівне

 

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

 

Незважаючи на те, що проблематика регулювання земельних відносин та охорони земель і ґрунтів є предметом досліджень широкого кола вітчизняних науковців, питання організації та здійснення заходів з охорони земель залишаються не врегульованими. Законодавче, нормативно-правове, методичне, технологічне, освітнє і фінансове забезпечення таких заходів висвітлюється у публікаціях С.А. Балюка, С.Ю. Булигіна, М.О.Горіна, О.С. Дорош, В.В. Медведєва, А.М. Третяка, Д.С. Добряка, О.П. Канаша, Л. Я. Новаковського, А.Г. Мартина, П.П. Борщевського та інших. Вчені аналізують різні напрямки законодавчого трактування проблеми охорони земель і ґрунтів та її практичного вирішення. Акцентується увага на те, що ніякими економічними і соціальними негараздами втрата земельних ресурсів держави не може бути виправдана.

Основні положення про охорону земель в Україні регламентуються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законами України: «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів», «Про землеустрій», постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами. 

Відповідно до Закону України «Про охорону земель» охорона земель – це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення [1]. Завдання охорони земель – забезпечити збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель [2]. 

Проте законодавчо регламентована система заходів щодо охорони земель при здійсненні земельної реформи в практичному аспекті реалізується явно недостатньо: не виконуються науково-обгрунтовані принципи раціонального землекористування, не проводяться роботи щодо захисту земель від несприятливих природних і техногенних геологічних процесів, не проводяться роботи по відтворенню родючості ґрунтів, їх вапнуванню та гіпсуванню. Зате масштабно здійснюється вилучення продуктивних сільськогосподарських угідь для несільськогосподарських потреб. А витрати на здійснення природоохоронних заходів мізерні – становлять лише 0,5% ВВП, тоді як у країнах Східної Європи – 1-4% ВВП [4].

Система охорони земель має базуватися на державній програмі, яка, до речі, у нас відсутня, і відповідних регіональних програмах. Окремі обласні ради затвердили програми з охорони земель, але зовсім невтішна ситуація з цією справою на рівні районних, сільських та селищних рад. 

Інформаційною основою для прийняття заходів з охорони земель є моніторингові спостереження як попередній етап охорони земель. Базові положення моніторингу земель і ґрунтів були викладені в ст.54 Закону України «Про охорону земель». Пріоритетними завданнями моніторингу земель є своєчасне виявлення зміни стану земель та властивостей ґрунтів, оцінки здійснення заходів щодо охорони земель, збереження та відтворення родючості ґрунтів, попередження впливу негативних процесів і ліквідації наслідків цього впливу [3].

Дуже доречними були наказ Мінагрополітики України за № 440/71 від 18.07.2008 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України» та постанова Кабінету Міністрів України за № 1134 від 2.11.2011 р. «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь». Адже найкращим і найменш затратним засобом охорони ґрунтів і підвищення їх родючості є запровадження системи сівозмін, яка забезпечує максимальну відповідність вимог сільськогосподарських культур до умов природного середовища, захист від водної і вітрової ерозії та інших несприятливих дій.

З метою запровадження комплексної системи охорони та раціонального використання земель за умов запровадження ринку земель у державі слід:

<>···розробити схеми землеустрою на кожну адміністративно-територіальну одиницю.

Без дієвої участі держави вирішення проблеми охорони земель є неможливим.


 

Література

1. Закон України «Про охорону земель». // Офіційний вісник України від 01.08.2003. – №29. – с.9.

2. Земельний кодекс України. // Офіційний вісник України від 30.11.2001. –№46.-с.1.

3. Медведев В.В. Мониторинг почв Украины. Концепция. Предварительные результаты. Задачи. / В.В. Медведев – Харьков: Антиква, 2002. – 428 с.

4. Фурдичко О.І. Сталий розвиток сільських територій на засадах еколого-безпечного агропромислового виробництва / О.І. Фурдичко //Вісник аграрної науки. –2011.– №3.– с.5-8.

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2015)
Переглядів: 838
Всього коментарів: 0
avatar