Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ УРБАНІЗАЦІЇ

Єлісєєва Людмила

к.е.н., доцент

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

м. Луцьк

 

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ УРБАНІЗАЦІЇ

 

За останні п’ятдесят років урбанізаційні процеси значно пришвидшилися. За прогнозами ООН до 2050 р. дві третини населення будуть жити у містах. Якщо в 1950-х рр. чисельність міського населення переважала у розвинутих країнах, то нині майже сім з десяти міст припадає на країни, які розвиваються [1, с. 15].

Метою наукової публікації є з’ясування особливостей розвитку урбанізаційних процесів у світі.

На сьогодні сукупна чисельність населення Нью-Делі (Індія), Мумбаї (Індія), Дакка (Бангладеш), Лагос (Нігерія), Кіншаса (Демократична Республіка Конго), Карачі (Пакистан) перевищує загальну чисельність європейського населення. Прогнозується, що до середини ХХІ ст. найбільші темпи зростання міського населення продемонструють Азія та Африка. Загальні темпи збільшення чисельності населення в Африці значно випереджатимуть темпи урбанізації, тому до 2025 р. Африка перетвориться на континент із найменшою часткою міського населення (45 %)[2, с. 28]. Водночас для міст Азії характерна значна концентрація населення, тому десять із найбільш густонаселених міст знаходяться саме тут. Делі й Шанхай уже приєдналися до т.зв. мета-міст, чисельність населення яких перевищує 20 млн осіб. Припускається, що до 2020 р. ще три азіатські міста – Пекін, Дакка, Мумбаї – увійдуть до цього переліку.

Водночас найбільш урбанізованим регіоном у світі все-таки залишається Латинська Америка та країни Карибського басейну, де 80 % населення проживає у містах порівняно з 73 % у Європі. Переважання чисельності міського над сільським населенням було досягнуто ще на початку 1960-х рр., що на десять – сорок років раніше, ніж в інших регіонах.

В одному з останніх звітів ООН-ХАБІТАТ був запропонований до використання новий міжнародний індекс – the City Prosperity Index (CPI), який визначає рівень міського процвітання. Методика його обрахунку передбачає вимір п’яти показників: рівнів продуктивності виробництва, якості життя, розвитку інфраструктури, екологічної стійкості та рівності. Його основне призначення полягає в тому, щоб «визначити слабкі й сильні сторони в розвитку міст та виявити сфери, де застосування економічної політики буде найбільш ефективним» [2]. Зазначимо, що окремо обраховується CPI 5, який включає усі п’ять складових індексу, та  CPI 4, що не включає індексу рівності. Найвищі показники СРІ 4 та СРІ 5 характерні для столиць Австрії, США, Канади та Великобританії; найнижчі – Ліберії, Гвінеї, Мадагаскару. У загальному рейтингу Київ посів 34 серед 69 досліджуваних міст, поступившись позиціями столицям сусідніх країн – Варшаві, Празі, Бухаресту та Москві. Серед слабких сторін розвитку м. Києва – недостатньо продуктивне виробництво та якість життя населення; серед сильних – рівень розвитку інфраструктури та екологічна стійкість.

Таким чином, урбанізація – закономірний процес, який створює нові можливості та загрози для сучасного суспільства. Його особливості в ХХІ ст. полягають у тому, що найбільша інтенсивність урбанізаційних процесів характерна для країн Африки, Азії та Латинської Америки. Серед основних викликів урбанізаційних процесів є погіршення якості навколишнього середовища, зміна клімату, необхідність розвитку інститутів соціального сервісу та креативної індустрії. Основні перешкоди для використання переваг урбанізації – високий рівень корупції, неефективна економічна політика, відсутність суспільної довіри  тощо.

 

Література

1. State of the World’s Cities 2010/2011. Bridging The Urban Divide [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.unhabitat.org

2. State of the world’s cities 2012/2013. Prosperities of cities [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.unhabitat.org

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2015)
Переглядів: 340
Всього коментарів: 0
avatar