Бусарєва Тетяна

к.е.н., старший викладач

ДВНЗ “Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана”

м. Київ

ДИСПРОПОРЦІЯ ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Сучасна економіка характеризується наявністю значних диспропорцій між рівнями економічного зростання в різних країнах світу. Подібна різниця виявляється як в результаті міжгалузевих порівнянь всередині країни, так і на міжнародному рівні. Сучасний інструментарій аналізу диспропорцій економічного зростання формується на основі величезної кількості кількісних та якісних підходів. Нерівномірність соціально-економічного розвитку – об'єктивна основа виникнення різного роду відтворювальних диспропорцій. До інших об'єктивних чинників можна віднести відмінності в органічній побудові капіталу в різних галузях (для міжгалузевих диспропорцій), територіальні відмінності в забезпеченості природними та трудовими ресурсами, природно-кліматичні особливості (для міжрегіональних диспропорцій), циклічні коливання, зміни в співвідношенні попиту та пропозиції (для загальноекономічних функціональних і елементних диспропорцій). Поряд з об'єктивними чинниками можна виділити і суб'єктивні – помилки в економічній політиці, в стратегії і тактиці реформ, прорахунки в економічній політиці на різних рівнях ієрархічної системи управління (народногосподарському, регіональному, галузевому) [1, с.26].

Не дивлячись на постійно зростаючий добробут населення в різних країнах світу, розриви між розвиненими та менш розвиненими країнами нестримно збільшуються. Це обумовлено зростанням витрат на виробництво в країнах, що розвиваються, пов'язаних із зростанням цін на енергоносії (вартість нафти у 2013 році зросла в порівнянні з 2012 роком на 36,4%) та стрімким зростанням цін, пов'язаним з дорожчанням продуктів харчування. Протягом 2014 року зростання споживчих цін в країнах, що розвиваються, склало 9,3%. Деякі країни, що розвиваються, почали переживати  не лише продовольчі проблеми, але і стали зоною гуманітарного лиха. Наприклад, в одній з найбідніших країн світу - Зімбабве - інфляція досягла  рівня – 531 млрд. відсотків в рік (дані за 2014 рік), а  хліб, наприклад, став коштувати 35 млн. зімбабвійських дол [2, с.58].

Зростання світового споживання енергоємних товарів споживчого призначення (перш за все автомобілів), промислова революція в деяких країнах, що розвиваються, що викликала значне збільшення споживання енергосировини та супутнє збільшення викиду в атмосферу шкідливих речовин, – ці і інші чинники призвели до значного ускладнення екологічної ситуації в світі, що  побічно також зробило негативний вплив на стабільний розвиток світової економіки. За деякими даними «відкладений ефект» від «потепління клімату» лише на продовольчому ринку виразиться в щорічному зростанні цін на 40%, внаслідок цього вже до 2035 року лише американські споживачі щорік будуть вимушені витрачати на продовольство на 40 млрд. дол. більше, ніж на початку XXI століття [3, с.31].

Серед інших істотних причин диспропорцій можна виділити:  уповільнення темпів зростання експорту нафти та інших видів сировини, що в свою чергу не компенсується з нарощуванням експорту продукції з високою долею доданої вартості; при необхідності забезпечити високе та стійке економічне зростання відсутня система довгострокового кредитування під прийнятний відсоток;  зростання іноземних інвестицій обмежується порівняно вузькою областю – розвиту традиційних та нетрадиційних видів енергії; одна з найбагатших країн по енергоносіях в рази відстає по ефективності використання енергії; відсутній механізм, що надійно захищає від монопольного ціноутворення; високий інтелектуальний потенціал непорівнянний з його невеликою віддачею, яка складає лише половину відсотку наукоємної продукції та новітніх технологій на світовому ринку [4, с.9];

Щодо сьогодення, то перш за все, на першому рівні нинішня криза – це криза фінансових ринків та нових фінансових інструментів. Розглянутий під цією точкою зору, криза носить інноваційно-технологічний характер: широке впровадження фінансових інновацій, а також принципову зміну швидкості та глобальності транзакцій на фінансових ринках привели до формування «міхурів», накопиченню зобов'язань третього, четвертого і так далі рівнів.

 На мікрорівні фінансові інновації були орієнтовані якраз на зниження фінансових ризиків, при цьому, принципово недооціненою залишилася проблема наростання глобальної системної системи в результаті зниження ризикових порогів для конкретних суб'єктів ринку. Треба зазначити, що короткострокові наслідки, пов'язані з помилками у використанні нових фінансових інструментів, в основному купейні і не представляють серйозного виклику для світової економіки. В цілому, вирішення проблем цього рівня зажадає вибудовування нових регуляторних механізмів, але не змінить основних тенденцій розвитку фінансових ринків.

Домінувати в світовій економіці зможе та країна, яка виявиться здатною створювати передові технології та успішно здійснювати їх комерційне просування на ринок. Зокрема нашій країні не дістає компетенції в створенні економічних умов для комерціалізації нових технологій в промисловому виробництві. Рішення даної задачі повинне стати основним стратегічним напрямом для здійснення нової економічної політики, яка сьогодні формується в країні у відповідь на виклики, з якими нам довелося зіткнутися в умовах глобальної нестабільності.

Резюмуючи вищезазначене, треба зазначити, що хронічне недофінансування консолідованих регіональних бюджетів веде до збільшення їх боргових зобов'язань та зниження інвестиційних витрат. Економічна криза  скорочення витрат федерального бюджету загрожують подальшим зменшенням прибуткової частини регіональних бюджетів. З метою подолання міжбюджетних диспропорцій слід перерозподілити частину податкових вступів з федерального рівня на регіональний і муніципальний.

Література

1. Бессонов B.А. Об эволюции ценовых пропорций в процессе российских экономических реформ // Экономический журнал ВШЭ. 2013. Т. 3. № 1,стр.26

2. Яременко Ю.В. Приоритеты структурной политики и опыт реформ. Избр. труды в трех книгах. Кн. 3. М.: Наука, 2014,стр.58

3. Смирнов А.Д. Лекции по макроэкономическому моделированию. М.: ГУ ВШЭ, 2011, стр.31

4. Белоусов А. Некуда бежать // Эксперт. 2013. № 36, стр.9