Корчан Леонід

к.вет.н., старший викладач

Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава

ТРИХУРОЗНО-ДИКРОЦЕЛІОЗНА АСОЦІАЦІЯ КІЗ У ЛІСОСТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ

Трихуроз – поширене гельмінтозне захворювання великої рогатої худоби, овець, кіз, хижих тварин, свиней та людини, що викликають нематоди родини Trichuridae роду Trichuris, які паразитують в товстому кишечнику. 

Дикроцеліоз – поширене гельмінтозне захворювання, що викликає трематода Dicrocoelium lanceatum, яка паразитує в жовчних протоках і жовчному міхурі більш ніж у 70 видів домашніх і диких тварин. Хворіють переважно жуйні тварини (вівці, кози, велика рогата худоба, буйволи, верблюди, олені та ін.), паразитують дикроцелії і в людини. 

Дані захворювання завдають значних економічних збитків, які складаються зі зниження кількості та якості продуктивності тварин, витрат на проведення лікувально-профілактичних заходів [1–2].

У літературі є значна кількість робіт щодо вивчення поширення трихурозу і дикроцеліозу великої рогатої худоби, овець у Світі [1, 2, 6, 7].  Що стосується питання вивчення особливості епізоотичного прояву асоціації даних захворювань кіз у Лісостеповій зоні України, то воно недостатньо висвітлене.

Мета досліджень – вивчення поширення трихурозно-дикроцеліозної асоціації кіз в умовах  селянських підсобних господарств  Лісостепової зони України.

Дослідження проведені впродовж  2011–2015 років в умовах наукової лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії  й селянських підсобних господарств  Великобагачанського, Кобеляцького, Козельщинського, Новосанжарського, Оржицького, Пирятинського,  Полтавського, Решитилівського та Чутівського районів Полтавської області; Нововоронцовського району Херсонської області;  Дергачівського та Харківського районів Харківської області; Світловодського району Кіровоградської області;  П’ятихатського району Дніпропетровської області; Краматорського та Харцизького  районів Донецької області; Токмакського та  Василівського районів Запорізької області. Проби фекалій відбирали у тварин віком від 3 місяців до 10 років з прямої кишки за допомогою приладу [3]. Кількісне гельмінтоовоскопічне дослідження проводили флотаційним методом за В.Н. Трачом та методом послідовних змивів (чотири седиментаційні процеси упродовж 45 хв. кожен) [4, 5].

Трихурозно-дикроциліозна асоціація кіз є поширеною в умовах селянських підсобних господарств Лісостепової зони України. Середня екстенсивність трихурозно-дикроциліозної асоціації кіз складає 25,7 %, інтенсивність трихурозної інвазії  – 100–8700 яєць у 1 г фекалій, інтенсивність дикроцеліозної  інвазії – 2–13 яєць у 1 г фекалій.

Найбільшу інвазованість поголів’я кіз збудниками трихурозу і дикроцеліозу реєстрували у Харківській, Херсонскій і Запорозькій областях Лісостепової зони України,  екстенсивність інвазії відповідно становила 27,1 %, 18,0 і 17,6 %. 

У віковому аспекті найвища ураженість трихурісами спостерігається у козенят 8–11 місячного віку (ЕІ–45 % і ІІ – 100–8700 яєць у 1 г фекалій), з віком тварин екстенсивність та інтенсивність трихурозної інвазії зменшувалась. Найнижча  ураженість дикроцеліями спостерігається у козенят 9–11 річного віку (ЕІ–5 % і ІІ – 1–5 яєць у 1 г фекалій), з віком тварин екстенсивність та інтенсивність дикроцеліозної інвазії збільшується.

Література

1. Бирка В.І. Паразитофауна молодняка овець / В.І. Бирка, А.В.Березовський // Проблеми зооінженерії та вет. медицини: Зб. наук. праць ХДЗВА. − Х.: РВВ ХДЗВА., 2003. − Вип. 11 (35), ч. 2: Ветеринарні науки. − С. 72–75.
2. Гельмінтози жуйних тварин України: навч. посіб. / Ю.О. Приходько, В.І. Бирка, В.Я. Пономаренко, О.В. Мазанний, Ю.П. Балим; за ред. Ю.О. Приходька. – Х.: РВВ ХДЗВА, 2011. – С. 52–62.
3. Корчан Л.М. Прилад для відбору проб фекалій у дрібної рогатої худоби / Л.М. Корчан // Ветеринарна медицина України. – 2009. – № 8. – С. 28–29.
4. Рекомендації щодо гельмінтологічних досліджень тварин / С.Ш. Пономар, Н.М. Сорока, О.П. Литвиненко та ін. – Біла Церква, 2008. – 78 с.
5. Трач В.Н. Рекомендации по применению нового метода учета яиц гельминтов и цист простейших в фекалиях животных / В.Н. Трач. – К.: ВАСТА, 1992. – 15 с.
6. Abebe R. Gastrointestinal nematode infections in small ruminants under the traditional husbandry system during the dry season in southern Ethiopia. / R. Abebe, M. Gebreyohannes, S. Mekuria et al. // Trop.Anim. Health. Prod. – 2010. – V. 42. – №  6. – P. 1111 – 1117.
7. Choubisa S.L. Gastrointestinal parasitic infection in diverse species of domestic ruminants inhabiting tribal rural areas of southern Rajasthan, India. / S.L. Choubisa,  V.J. Jaroli // J. Parasit. Dis. – 2013. – V. 37. – № 2. – Р. 271–275.