Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_2_Біологічні науки

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ВЕРМИКУЛЬТУРИ ДЛЯ ПЕРЕРОБКИ ОРГАНІЧНИХ ВІДХОДІВ

Петренко Вікторія

магістрант

Херсонський державний аграрний університет

м. Херсон

 

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ВЕРМИКУЛЬТУРИ ДЛЯ ПЕРЕРОБКИ ОРГАНІЧНИХ ВІДХОДІВ

 

Займаючись розведенням дощових черв’яків, можна органічні відходи за короткий термін переробити в біогумус. Компост дозріває швидше і дає велику кількість біогумусу для вирощування чистих від нітратів та інших шкідливих речовин фрукти і овочі і отримувати біомасу черв’яків на корм птиці або для реалізації на підгодівлю риби. Кормом можуть бути будь-які органічні речовини – гній, солома, трава, опале листя, гілки дерев, тирса, гичка, відходи кухні і навіть папір і картон. Однак органіку для черв’яків бажано підготувати, склавши в купи, і витримати, поливаючи водою, щоб почався процес ферментації, що супроводжується сильним нагріванням. Так як хробаки не люблять кислого середовища, при укладанні куп масу бажано опудрювати вапном або доломітовим борошном [1].

Добре, якщо заготовки для компосту стануть кормом для дощових черв’яків. Тоді готовий компост представлятиме чорну, однорідну масу. Щоб швидше розмножити дощових черв’яків, можна скористатися ванною, бетонним ящиком, кам’яним жолобом.

Через кожні 2-3 тижні черв’якам необхідно додавати їжу, підкладаючи нові порції компосту шаром 15-20 см. Живуть і живляться черви в основному в цьому верхньому шарі. За літній сезон кількість черв’яків може збільшитися в 20-50 разів.

Активність і здатність розмножуватися у дощових черв’яків в природних умовах відбувається навесні, влітку і ранньої осені. В теплицях, підвалах та інших опалюваних приміщеннях черви активні цілий рік. На зиму, оберігаючи черв’яків від промерзання, зверху прикривають ложе шаром 40-50 см компосту, а з інших боків таким же шаром грунту або іншими матеріалами. Можна зберігати їх в фруктових ящиках в погребі чи на полиці гаража.

Великих зовнішніх відмінностей між біогумусом і компостом, отриманим звичайним способом – немає. Біогумус що виробляється дощовими хробаками має зернисту структуру, стійкий проти дії води, в ньому в десятки разів більше корисних для рослин речовин. Поживні речовини в ньому добре збалансовані по азоту, фосфору, калію і мікроелементам [2].

Все поступово розчиняється і використовується рослинами. Біогумусу притаманні бактерицидні властивості, містить біостимулятори і ферменти. Внесення біогумусу в грунт або накопичення в ньому при активній життєдіяльності черв’яків веде до підвищення врожайності на 50-70%, причому весь урожай відповідає строгим санітарно-гігієнічним нормам.

Під мульчею з трави, соломи, старого листя дощові черв’яки добре ростуть і розмножуються весь теплий період. Високі температури і сухість повітря вони переносять погано і часто гинуть. Не переносять вони перезволоження і після дощу вибираються на поверхню.

Червоні каліфорнійські черв’яки гостро реагують на мінеральні добрива, що вносяться в грунт у вигляді сухих або рідких підгодівель. Краще мінеральні добрива закладати в грунт у вигляді органно-мінеральної суміші або вносити не більше 35-40 г одного компонента на 10 літрів води.

На початку 80-х на територію був завезений червоний каліфорнійський черв’як, як найбільш продуктивний для вермикультури.

Після спроб розведення червоного каліфорнійського черв’яка для виробництва біогумусу в наших умовах виявилося, що й наші дощові черв’яки, що мешкають в природі, підходять для створення біогумусу, якщо створити їм необхідні умови. З’явився гібрид червоного каліфорнійського черв’яка із звичайним дощовим. Живе він довше звичайного, до 16-17 років, цілком придатний для розведення та вирощування [3].

За допомогою дощових черв’яків можна очищати забруднені грунти від радіонуклідів, важких металів, залишків пестицидів і нафти. Гною від 5 голів великої рогатої худоби вистачить на 2 га, а біогумусу з цього гною на цілих 10 га. Вермикультура може застосовуватися в овочівництві, картоплярстві, плодівництві та квітникарстві, дає швидкий і відчутний господарський та екологічний ефект у вигляді зростання врожаю та підвищення його якості.

Так само для отримання ефективних кормових і лікувальних засобів з черв’яків для своїх цілей садівниками і городниками і при виробництві товарної продукції на реалізацію фермерами, рибалками та іншими товаровиробниками для перетворення органічних відходів в корисні для сільськогосподарського виробництва речовини [4].

Дози внесення залежать від вмісту поживних компонентів, від виду культури, віку, і потреби в них рослин, стану грунту, наявності в ньому гумусу. Використовують зазвичай біогумусу 10% від потрібної маси гною.

Біогумус можна рівномірно розподіляти по поверхні грунту з подальшим закладенням розпушуванням або вносити в рядки та лунки при посівах і посадках [5].

Таким чином, вермикультуру слід розглядати, як перспективний напрям, що дозволяє формувати і розвивати екологічні основи сільськогосподарського виробництва у вигляді раціонального використання природних можливостей, що базується на значній активізації діяльності живих організмів, на управлінні цієї діяльністю. Використання як добриво продукту переробки відходів виробництва з допомоги вермикультури істотно зменшує видатки збагачення поживними речовинами земель сільськогосподарського призначення. З використанням біогумусу підвищуються передумови отримання екологічно безпечної продукції, а також створюються умови для екологічної утилізації значних обсягів органічних відходів [6].

 

Література

  1. Деклараційний патент 55931 А UA, МКИ А01К67 / 033. Спосіб оптимізації складу живильного середовища для гібрида червоних каліфорнійських черв'яків / В.Г. Герасименко, М.О. Герасименко, С.В. Мерзлов. – № 2002076191; заявл. 25.07. 2002; опубл. 15. 04. 2003 // Бюл. №4.
  2. Плутенко, Г. В. Вермикультура размножается / Г. В. Плутенко // Дом, сад, огород. – 2010. – № 5. – C. 7-8.
  3. Плутенко, Г. Вермикультура. Від теорії до практики / Г. Плутенко // Сільський вісник. – 2010. – № 3. – C. 2.
  4. Суханова, І. П. Ефективність субстратів для вермикультури залежно від особливостей перебігу отногенетичних стадій її об’єкта / І. П. Суханова // Зб. наук. пр. Уман. нац. ун-ту садівництва. – 2012. – Вип. 79. – C. 190-194.
  5. Процесс вермикультивування з метою отримання біологічно активних органічних добрив / М. Сенчук, В. Роженко, І.Календрузь // Агроном. – 2010. – № 2. – C. 178-180.
  6. Плутанко, Г. В. Технологія вермикультури / Г. В. Плутанко // Дом, сад, огород. – 2010. – № 6. – C. 9-11.
Категорія: Секція_2_Біологічні науки | Додав: Admin (19.10.2015)
Переглядів: 834
Всього коментарів: 0
avatar