Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_2_Біологічні науки

ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ ФОРМУВАННЯ ФАУНІСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ КРУПНИХ РОСЛИНОЇДНИХ РАТИЧНИХ ТА ХИЖИХ ССАВЦІВ НА ОСТРОВІ ДЖАРИЛГАЧ

Шейгас Ігор

к.с.-х.н., с.н.с., завідувач сектору

ДП "СФ УкрНДІЛГА"

м. Цюрупинськ, Херсонська обл.

Семенюк Станіслав

к.б.н., доцент

Херсонський державний університет

м. Херсон

 

ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ ФОРМУВАННЯ ФАУНІСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ КРУПНИХ РОСЛИНОЇДНИХ РАТИЧНИХ ТА ХИЖИХ ССАВЦІВ  НА ОСТРОВІ ДЖАРИЛГАЧ

 

Згідно класифікації вищих таксонів ссавців сучасної фауни України [1] та наукових назв їх видів, затверджених Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, фоновими видами фауністичних комплексів Національного природного парку (НПП) "Джарилгацький" виступають представники п'яти родин (Cervidae – Оленячих, Bovidae – Порожнисторогих, або Бикових, Suidae – Кабанячих, Canidae – Собачих та Leporidae – Зайців) з трьох рядів класу ссавців (Cerviformes – Ратичних або Парнокопитних, Caniformes – Хижих та Leporiformes – Зайцеподібних), значна частина яких – тварини-інтродуценти. З крупних рослиноїдних ратичних на острові Джарилгач проживають такі види: олень благородний  (Cervus elaphus L. 1758), лань європейська (Cervus dama L. 1758), муфлон (вівця гірська) (Ovis ammon L. 1758) та кабан (вепр, свиня) (Sus scrofa L.); з хижаків: лисиця звичайна (руда) (Vulpes vulpes L. 1758) та єнотоподібний (уссурійський) собака (Nyctereutes procyonoides Gray 1834), своєрідний "рекордсмен"-результат акліматизації, що заселив практично всі рівнинні мисливські угіддя України за винятком окремих гірських районів. Цінний хутровий звір, але часто виступає активним хижаком, особливо в районах вирощування та розселення мисливських птахів, крім того, являється стійким джерелом рабічної інфекції.

На острові також зустрічається заєць сірий (заєць-русак) (Lepus europaeus Pallas 1788).

Не зважаючи на наявність в острівних угіддях доволі чисельної популяції хижаків – лисиці та єнотоподібного собаки, цей факт викликає, скоріше всього, санітарно-епідеміологічну стурбованість відносно існування джерела сказу, бо класична схема харчових зв'язків "хижак-жертва" на острові не діє через відсутність тут крупних хижих ссавців (вовків та собак-волоцюг). На материковій же частині НПП вони є стихійним лімітуючим фактором зменшення чисельності диких крупних рослиноїдних ратичних тварин, в першу чергу – козулі європейської (сарни є.) (Capreolus capreolus L. 1758).

Таким чином, функції регулювання та формування фауністичного комплексу на острові повністю лежать на користувачах угідь: в даному випадку – на працівниках НПП "Джарилгацький" та ДП "Скадовське досвідне лісомисливське господарство", що ведуть спільне господарство. Сучасна характеристика кількісного, видового та статево-вікового складу острівних мікропопуляцій диких ссавців наступна:

- олень благородний (шляхетний, асканійський) – чисельність до 250 особин,  переважають ялові самки та молоді олені (до 60% поголів'я); перевищення величини оптимальної чисельності, визначеної "Проектом організації та розвитку мисливського господарства" – у 1,6 рази;

- лань європейська – до 200 особин, серед поголів'я багато меланістів та альбіносів; перевищення оптимальної чисельності – у 1,9 рази;

- муфлон – до 530 особин, існуююча статево-вікова структура стада дозволяє підтримувати щорічне зростання загальної чисельності; перевищення оптимальної чисельності – у 4,1 рази.

Обмежена кількість кабанів на острові – одне невелике стадо та сотня-півтори зайців-русаків не складають кормової конкуренції ратичним.

Особливе занепокоєння біологів викликає прогресуюче зростання чисельності місцевої популяції гірського барана-муфлона. Завдяки агресивній стадній формі комунікаційної та харчової поведінки, цей баран за короткий термін часу досяг чотирикратного перевищення чисельного оптимуму. Крім того, результати епізоотичних обстежень території о. Джарилгач спеціалістами Скадовського управління ветеринарної медицини та клінічні спостереження за тваринами в 2011-2012 роках виявили ряд фактів, які в подальшому можуть негативно впливати на епізоотичну ситуацію на острові. Дослідження патологічного матеріалу виявили анатомічні дефекти та хвороби кінцівок, очей, а також рогових утворень, генетичні аномалії, паразитарні захворювання у муфлонів та деяких особин ланей, що призводить до відставання в рості та кахексії. Процес нарощування загальної чисельності ратичних триває.

За даної ситуації чинні користувачі острівних угідь повинні передбачити та мінімізувати майбутні ризики шляхом радикального лімітування наявної чисельності ссавців та планування нової, більш безпечної видової структури майбутнього фауністичного комплексу острова. Історичні та моніторингові дослідження встановили, що можливими кандидатами на переселення мають бути степові (лісостепові) види антилоп, наприклад сайга (звичайна) (Saiga tatarica L. 1766) та дикі коні, древнім нащадком яких був тарпан (Eguus ferus ferus, або E. gmelini), який  вважається зниклим – останнього дикого тарпана убили на території сучасної Херсонщини у 20-х роках ХХ століття [2]. Таким переселенцем, імовірно, може виступити кулан (Eguus hemionus Pallas 1775).

Стратегія управління острівними популяціями ссавців повинна втілюватися у життя за наступними етапами: всебічне обстеження загального стану → вибір методів та фактичне зниження чисельності ссавців → обгрунтований підбір та апробація життєздатності майбутніх видів-вселенців.

 

Література

1. Загороднюк І.В. Вищі таксони ссавців у сучасній фауні України: склад, номенклатура та видове багатство // І.В. Загороднюк / Доповіді НАН України. К. –  1998. – № 4. – С. 180-186.

2. Сокур І.Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України // І.Т. Сокур / К. – Видавництво АН УРСР, 1991. 84 с.

Категорія: Секція_2_Біологічні науки | Додав: Admin (18.10.2015)
Переглядів: 283
Всього коментарів: 0
avatar