Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_2_Біологічні науки

НПП «ТУЗЛІВСЬКІ ЛИМАНИ», ЯК ЗАСІБ ПРОДОВЖЕННЯ ВИВЧЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ НА СОЛОНИХ ОЗЕРО-ЛИМАНАХ

Мєдвєдєв Олег

к.геол.-мін-н., провідний науковий співробітник

НПП «Тузлівські лимани»

м. Татарбунари, Одеська область

 

НПП «ТУЗЛІВСЬКІ ЛИМАНИ», ЯК ЗАСІБ ПРОДОВЖЕННЯ ВИВЧЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ НА СОЛОНИХ ОЗЕРО-ЛИМАНАХ

 

В межиріччі Дунаю та Дністра, в повздовж морського узбережжя, розташовано ланцюг мілководних озеро-лиманів, який починається з озеро-лимана Джаншейське за котрим йдуть Малий Сасик і Тузлівська група озеро-лиманів, яка включає в себе Шагани, Алібей, Бурнас. Довжина пересипу яка відділяє озеро-лимани від моря становить 36 км, ширина змінюється від 50 до 350-400 метрів. Формування озеро-лиманів історично пов’язано з коливанням рівня води моря, а також процесами підняття і опускання прибережної смуги суші. В наслідок взаємодії геологічних, кліматичних, гідрологічних і хімічних процесів водойми змінювали свої обриси і розміри, форму берегових і підводних схилів, склад і потужність донних відкладень, амплітуди коливань рівня і іонного складу води, положення і розміри пересипу, кількість в ньому промоїн («прорв»), по котрим озеро-лимани наповнювалися морською водою або скидали свої води в море [1]. Чаши всіх водойм відносяться до лимано-лагун, які утворилися внаслідок опускання суші і затоплення її морем. Озеро-лимани мілководні, глибини коливаються в межах від 0,6 до 3 метрів. [2]. Акваторії озер Джаншейське і Малий Сасик невеликі (7,3 і 2,7м2 відповідно), їх глибини не перевищують 0,6-1,2м. Визначною особливістю конфігурації цих водойм є видовження і перевищення ширини над довжиною. Для озеро-лиманів Тузлівської групи також характерна видовження чаши майже перпендикулярно долинам річок. Ширина озера Шагани перевищує довжину в 1,8 раз. В озерах Алібей, Карачаус і Бурнас, в котрі впадають річки Хаджидер, Царичанка і Алкалія, довжина в 1,2-1,5 рази перевищує ширину. В місцях впадіння річок, балок, потічків берегова лінія утворює контури мілководних заток і «вторинних» озеро-лиманів: Джаншейський з затокою Ставок, Шагани з затоками Мартаза і Будури, Алібей з озеро-лиманами Карачаус і Хаджидер, Бурнас з озеро-лиманом Курудіол і Солоне. [3].

Приблизно 2,5 тис. років тому облік Причорномор’я, його лимано-гирлових комплексів істотно відрізнялися від тих, котрі існують відтепер. Але зміни, які проходять в даний час, і те, що може відбутися в недалекому майбутньому , не йде ні в яке порівняння з тими, котрі відбувалися раніше.

Перше знайомство з лиманами і гирлами річок Причорноморя повязано з колонізацією цих місць греками. Спочатку лимани приваблювали людину як добрі гавані, потім – як джерела для добування солі і рибальства. Перші описи лиманів зявляються в другій половині XIX століття. Інтерес до лиманів виріс після того, як віднайшли лікувальні властивості багна. Добування солі і бальнеологія досить тривалий час були основними напрямами використання лиманів. Істотно змінилося їх значення як джерело добичі солі тільки після початку промислової розробки камяної солі. Тільки в 60-ті роки XX століття деякі Причорноморські лимани почали використовувати як порти і водосховища (Сасик). Подальший інтерес до лиманів викликаний використанням багна у бальнеологічних цілях. В кінці XIX століття проводяться дослідження хімічного складу води, багна, виясняється їх розповсюдження і потужність прошарку, зявляються перші дані буріння. Багно лиманів Тузлівської групи і Сасику почали використовуватись місцевим населенням для лікування. Узагальнення цих матеріалів дозволило М. А. Соколову пояснити природу лиманів, а також вказати головну причину їх появлення – підйом рівня моря. Завдяки дослідженням М. А. Соколова, М.А. Загоровського, Р. Юстуса, Р.Р. Виржиковського, П.Л. Осауленка, П.К. Заморія, М.М. Карлова, В.В. Степанова, М.Ф.Ротаря та інших було досліджено в загальному плані будову лиманів, а також визначені основні етапи їх розвитку. Спочатку вивчення лиманів носило вузько направлений характер і визначалося потребою розвитку сольових промислів і бальнеологією. В подальшому інтерес до них зріс через геологічну зйомку, містобудівництвом та іншими аспектами природокористування. Новий розмах дослідження лиманів наступив у 70-і роки XX століття, коли почалось інтенсивне будівництво різноманітних гідротехнічних споруд, розвиток зрошувального землеробства. Проектування системи каналів Дунай-Дніпро потребувало виконання різноманітних різнофахових спеціальних досліджень. З тих, що в тій чи іншій мірі повязані з геологією відносяться: будова, стратиграфія, літологія, умови формування, інженерно-геологічні властивості донних відкладів, умови розсолення багна, переробка берегів водосховищ, динаміка акумулятивних утворень, активізація фізико-геологічних процесів, осадконакопичення і розподілення теригенного і біогенного матеріалів, тощо. В цей час дослідження проводилися „Укргипроводхозом” , Інститутом геологічних наук АН УРСР, Одеським національним університетом, Причорноморською експедицією об’єднання Кримморгеології та багатьма іншими науково-дослідними і проектними організаціями.

З кінця 80-х років, після невдалого експерименту щодо Сасикського лиману, роботи які мають відношення до геологічних наук були частково скорочені, а з початком 90-х років майже повністю припиненні. На загал зявляються роботи екологічного спрямування з вивченням флори і фауни. В якому стані пересипі і їх подальша доля достеменно невідомо. Створення парку дозволило не тільки починати заповнювати прогалини і продовжувати різноманітні дослідження, а й загалом поліпшити екологічну рівновагу в регіоні.

 

Література

  1. Бану А.О. О возникновении и возрасте речных лиманов в нижнем течении Дуная и на его протоках./ Лимнологические исследования Дуная.- Киев,1969. – С.29-36.
  2. Лиманно-устьевые комплексы Причерноморья: географические основы хозяйственного состава. – Л.:Наука, 1988. – 303 с.
  3. Медведєв О.Ю. Тузловская группа лиманов – жемчужина Причерноморья. / Мат.Всеукр.наук. прак. конф. «Лимани північно-західного Причорномор’я: актуальні гідро екологічні проблеми та шляхи їх вирішення» -Одеса, «ТЕС», 2012. – С.37-39.
Категорія: Секція_2_Біологічні науки | Додав: Admin (18.10.2015)
Переглядів: 402
Всього коментарів: 0
avatar