Шумигай Інна

к.с-г.н., с.н.с.

Інститут агроекології і природокористування НААНУ

м. Київ

ДЕФІЦИТ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Чиста вода на нашій планеті є одним з найцінніших природних ресурсів. Але останніми роками природа була надмірно пошкоджена, а природні ресурси у значній мірі вичерпані. І людство вперше за багато століть свого існування зіткнулось з новою, несподіваною і неусвідомленою проблемою дефіциту прісної води. Так, на глобальному рівні споживання води впродовж століття виросло у шість разів і ще подвоїться до 2050 року. Згідно з різними оцінюваннями нині понад 1 млрд осіб у світі не мають достатнього доступу до водних ресурсів, проблема дефіциту води відчувається у 80 країнах світу, а через 15–20 рр.. від нестачі води може постраждати до половини населення планети [1, 2].

Україна також відноситься до числа країн, що мають проблеми з якістю та кількістю водних ресурсів, а отже проблема їх ефективного використання є дуже актуальною. Окрім того, Україна − одна з найменш забезпечених водними ресурсами держав не лише в Європі, а й порівнянні навіть з середньоазіатськими країнами з великими площами пустель. У нашій державі порівняно невеликі загальні запаси води (не перевищують 15 тис. м³ на одного мешканця), нерівномірний перерозподіл їх по областях, розвинуті індустрія і сільське господарство, велика густота населення, що спричиняють проблеми у забезпеченні народного господарства водою. Нині не використовуваних водних ресурсів в Україні немає, а різниця у забезпеченні водою різних регіонів перевищує десятки, а то й сотні разів. Так, недавні дослідження, проведені Держводагенством України засвідчують, що найменш забезпеченими водою є південні області (Донецька, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська, Херсонська), які найбільше її потребують, оскільки на 1 км² території припадає від 23 до 5 тис. м³/рік води, а на одну людину в 15–20 разів менше води, ніж у західних областях [3–5].

На більшості територій промислові та сільськогосподарські підприємства, населення відчувають нестачу чистої прісної води. Гострий дефіцит її проявляється не лише у маловодних посушливих регіонах, а й там, де природні запаси води здавалося б цілком достатні для потреб регіону. Якщо причиною цього у перших регіонах є абсолютна нестача води, то в інших − забруднення, неможливість використовувати таку воду не лише як питну, а й у багатьох галузях народного господарства. Це погіршення якості води у водоймах та виснаження водних ресурсів відбувається постійно, що зумовлено переносом різних речовин з водою. Тому більшість басейнів річок України, згідно з гігієнічною класифікацією водних об’єктів, за ступенем забруднення можна віднести до забруднених та дуже забруднених [4, 5].

Отже, кількісне виснаження водних ресурсів, зокрема малих річок завдає природним та господарським комплексам великого екологічного та економічного збитку, порушує стійкість річкових екосистем, ускладнює водокористування та погіршує умови життєдіяльності людини. У зв’язку з цим, вивчення впливу урбанізації та господарської діяльності людини на гідрологічний режим водних об’єктів є досить актуальним.

Нині перед нами стоїть проблема збереження та збільшення запасів водних ресурсів. Тому за умови дефіциту останніх – державі необхідно розробити нові теоретико-методологічні і методичні підходи щодо питання освоєння, використання та збереження водних ресурсів. Слід зазначити, що захист і збереження води – це відповідальність кожного з нас.

Література

1. Ворович Б. Водні ресурси як причина майбутніх військових конфліктів / Б. Ворович, Г. Костенко, М. Бутенко. – Режим доступу: http://nomos.com.ua/content/view/233/84 – Назва з екрану.
2. Кордюм А. Кількісна оцінка ступеня виснаження водних ресурсів малих річок в умовах антропогенного навантаження / А. Кордюм, А. Бондар // Матеріали ІІ науково-практичної конференції, присвячена Всесвітньому дню води (Вода і енергія) (м. Київ, 21.03.2014 р.). – К.: ДІУЕВР, 2014. – С. 29–31.
3. Гребінь В.В. Сучасний водний режим річок України (ландшафтно-гідрологічний аналіз) / В.В. Гребінь. – К.: Ніка-Центр, 2010. – 316 с.
4. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2012 році // Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2013. – 416 с.
5. Гончаренко Г.Є. Природні ресурси України, їх стан та перспективи раціонального використання: навч. посібн. / Г.Є. Гончаренко, С.В. Совгірна. – К.: Науковий світ, 2000. – 129 с.