Чорна Вікторія

молодший науковий співробітник

Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН

м. Вінниця

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОМПЛЕКСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІНОКУЛЯЦІЇ ТА РЕТАРДАНТУ НА СОЇ

Відомо, що сорт є біологічною основою технології вирощування сої. Світовою та вітчизняною наукою й практикою рослинництва встановлено, що частка сорту та високоякісного насіння за останні 30-50 років у загальному рості врожайності зернових і зернобобових культур складає від 25 до 50 %, залежно від культури [1, 2].  Хоча проблема оптимізації взаємовідносин між генотипом сорту і ґрунтово-кліматичними умовами регіону давно має наукове обґрунтування, проте й досі залишається повністю не вивченою. Причиною цього є непередбачуваність впливу на вегетацію рослин абіотичних факторів конкретного року. Цю залежність вітчизняні і зарубіжні вчені вирішують двома паралельними шляхами: селекційним і технологічним [3, 4].

Особливістю першого шляху є створення екологічно пластичних сортів сільськогосподарських культур, зокрема і сої, які мають підвищену адаптацію до впливу нерегульованих, екстремальних факторів зовнішнього середовища: засух, нестачі тепла в період вегетації, перезволоження, епіфітотії, тощо. Ці сорти повинні бути особливо чутливими до регульованих, антропогенних факторів довкілля: удобрення, зрошення, застосування хімічних препаратів тощо [5, 6]. Технологічний напрям сої повинен передбачати вивчення і розробку таких елементів технології вирощування, які дозволять зменшити стресовий вплив та підсилити позитивну дію екологічно-кліматичних факторів на рослинний організм [7].

Метою нашої  роботи   було   вивчити    вплив комплексного застосування

інокуляції насіння та ретарданту на формування урожайності насіння сої, а також довести доцільність застосування ретардантів у її посівах в умовах Лісостепу правобережного. Так, як відомо, що ретарданти, як інгібітори росту рослин, вже досить тривалий час використовуються у рослинництві [8, 9], тоді як масштаби їх застосування на зернобобових культурах набагато менші, ніж на інших рослинах [8].

Дослідження проводилося протягом 2013-2015 рр. в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН на сірих лісових середньосуглинкових грунтах із вмістом гумусу 2,66 %, рН 5,5. Передбачалось вивчення дії та взаємодії трьох факторів: А – сорт: Кивін, Княжна, Монада; В – інокуляція насіння: без обробки, обробка насіння Оптімайз, 2,8 л/т; С – концентрація ретарданту (хлормекватхлорид): 0,5 %, 0,75 %, 1,0 %. Ретардант застосовували у фазу бутонізації.

Встановлено, що поєднання інокуляції насіння та обробки рослин сої ретардантом мало позитивний вплив на підвищення рівня урожайності сортів, що досліджувались. Так, у середньому за три роки досліджень максимальний урожай насіння сорту КиВін 2,13 т/га, сорту Княжна 2,14 т/га та сорту Монада 2,39 т/га одержали за обробки насіння бактеріальним препаратом Оптімайз та обприскування посівів хлормекватхлоридом у фазі бутонізації, що більше відповідно на 47, 38, 40 % порівняно з контролем (без бактеризації та обробки посівів ретардантом). Крім цього, сорти по-різному реагували на концентрацію хлормекватхлориду. Так, для сорту Кивін найбільш ефективною була концентрація 1 %, а для сортів Княжна та Монада – 0,75 %. Інокуляція насіння цих сортів забезпечила приріст урожаю відповідно на 16, 17, 15 %.

Таким чином, встановлено, що обробка вегетуюючих посівів сої ретардантом хлормекватхлорид у концентрації 0,75-1,0 % на фоні інокуляції насіння бактеріальним препаратом Оптімайз унормі 2,8 л/т забезпечила приріст насіння різних сортів 0,59-0,68 т/га. 

Література

1. Бабич А.О. Рекомендації по технології вирощування і використання сої /А.О. Бабич, В.Ф. Петриченко. – Вінниця, 1993. – 8 с.

2. A national registered spring soybean variety – Xiangchundou 26 /X.H. Li, Y.J. Wang, Y.H. Xie [et al.] //Developing a Global Soy Blueprint for a Safe Secure and Sustainable Supply : VIII World Soybean conference research, August 10-15, 2009. - Beijng, China, 2009.

3. Бабич А.О. Результати екологічного вивчення сортів сої в умовах центрального Лісостепу України /А.О. Бабич, В.Ф. Петриченко //Корми і кормовиробництво: між від. темат. наук. зб.. – К., 1992. – Вип. 33. – С. 13-15

4. Наукові основи ведення зернового господарства /[В.Ф. Сайко, М.Г. Лобас, І.В. Янковський та ін.] . – К.: Урожай, 1994. – С. 266-268

5. Тимошенко О. О. Порівняльна оцінка сортів сої /О. О. Тимошенко //Розробка та впровадження енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур: матеріали наук.- практ. конф. молодих учених і спеціалістів, (Чабани, 25-27 лист. 2009 р.) /ННЦ «Інститут землеробства НААН України». - К.: ВД „ЕКМО", 2009. - С. 97-98

6. Толоконников В. В. Методы и результати селекции сой в уловиях Нижнего Поволжья /В. В. Толоконников //Современные проблеми селекции и технологии возделывания сои: сборник статей 2-й Международной конференции по соє (Краснодар, 9-10 сентября 2008 г.). - Краснодар, 2008. - С. 227-236

7. Каленська С.М. Продуктивність як інтегральний показник застосування технологічних прийомів вирощування сої на чорноземах типових /С.М. Каленська, Н.В. Новицька, Д.В. Андрієць //Корми і кормовиробництво: міжвід. темат. наук. зб. – Вінниця, 2011. – Вип. 69. – С. 74-78

8. Калінін Ф.Л. Застосування регуляторів росту в сільському господарстві /Ф.Л. Калінін. – К.: Урожай, 1989. – 168 с.

9. Толкачов М.З. Приемы повышения эффективности бобово-ризобиального симбиоза / М.З. Толкачов, П.А. Донченко, А.В. Князев [и др.] //Физиология и биохимия культурных растений. – 1994. – 26, № 4. – С. 344–351