Головна » Статті » Конференція_2015_10_20-21 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

ЯКІСТЬ СИЛОСУ З ОДНОРІЧНОЇ ЗЛАКОВО-БОБОВО-ХРЕСТОЦВІТНОЇ СУМІШКИ ЗА ВИКОРИСТАННЯ БІОКОНСЕРВАНТУ

Сироватко Катерина

к. с.-г. н., доцент

Вінницький національний аграрний університет

м. Вінниця

 

ЯКІСТЬ СИЛОСУ З ОДНОРІЧНОЇ ЗЛАКОВО-БОБОВО-ХРЕСТОЦВІТНОЇ СУМІШКИ ЗА ВИКОРИСТАННЯ БІОКОНСЕРВАНТУ

 

Силос – основний об’ємистий корм в годівлі жуйних тварин, частка якого в раціонах стійлового періоду досягає 35-50%. Найкращою сировиною для заготівлі силосу є кукурудза та злакові трави, які мають високий вміст легкорозчинних вуглеводів, що забезпечує молочно-кисле бродіння  та тривале збереження корму.

Проте силос із кукурудзи та злакових трав має низький рівень перетравного протеїну з розрахунку на 1 кормову одиницю - 60-70 г при нормі 100-120 г. Для підвищення протеїнової поживності силосованих кормів  вирощують змішані посіви злакових трав з бобовими (горохом, викою, соєю, люпином), вміст  перетравного протеїну в яких  в 1,4 – 2,2 рази більший оптимальної норми і в 1,6 – 3,5 рази вищий,  ніж у злакових культурах [2].

Багаторічними дослідженнями доведена доцільність часткової заміни в сумішах бобового компонента (гороху посівного чи вики ярої), як більш енергоємних культур, гірчицею білою або редькою олійною. При цьому не втрачається  кормова продуктивність сумішей, але зменшується загальна маса посівного матеріалу та норма висіву [3]. Крім того, вегетативна маса гірчиці білої у фазу молочно-воскової стиглості зерна накопичує глікозинолат синальбін, який має фітонцидні властивості, що забезпечує пригнічення розвитку небажаної мікрофлори при консервуванні корму. Проте строк дії газоподібних бактерицидних виділень гірчиці білої нетривалий, що може призвести до повторної ферментації корму після відкривання сховища [1]. Більш надійним методом збереження поживних речовин  силосу із однорічних злаково-бобово-хрестоцвітих сумішок є застосування консервантів мікробіологічного походження, позитивний вплив яких вивчено в дослідах по силосуванні багаторічних злаково-бобових трав  [4].

Метою досліджень було визначення біохімічних показників якості силосу із однорічної сумішки з вівса+вики+гірчиці, заготовленого із застосуванням бактеріально-ферментного препарату «Літофер».

Дослідження проводили у лабораторії кафедри годівлі сільськогосподарських тварин Вінницького національного аграрного університету, де були закладені у скляних амфорах 2 варіанти силосу: 1-контрольний із прив’яленої сумішки вівса+вики +гірчиці без консерванту, 2-дослідний – з консервантом «Літофер» в дозі 2г на 1т маси. Через 3 місяці після закладання маси, було визначено хімічний склад силосу, активну кислотність, вміст аміачного азоту та основних кислот бродіння.

Встановлено, що застосування біологічного консерванту позитивно вплинуло на перебіг бродильних процесів в силосі, свідченням чого є зниження вмісту оцтової кислоти та аміачного азоту. У обох варіантах масляна кислота була відсутньою, що підтверджує фітонцидну дію гірчиці білої. Співвідношення між молочною і оцтовою кислотою у контрольному варіанті складало 77:23, тоді як в дослідному -82:18%. 

Концентрація аміаку в силосі з консервантом «Літофер» була нижчою на 20,53 мг% проти контролю. Отже, консервування силосу біологічним консервантом, зумовило краще збереження азотистих речовин за рахунок зниження інтенсивності гідролізу білка.

Застосування консерванту бактеріально-ферментної дії вплинуло на збереження сухої речовини, сирого протеїну, сирого жиру, безазотистих екстрактивних речовин. Під дією консерванту «Літофер» збільшилася частка сирого протеїну у сухій речовині на 1,37%, жиру на 0,13%. Вміст клітковини у варіанті із застосуванням бактеріально-ферментного препарату був нижчим на 3,13 %, внаслідок часткового розщеплення її на прості вуглеводи, які  використовувалися молочнокислими бактеріями

Отже, застосування бактеріально-ферментного препарату «Літофер» у дозі 2 г/т  сприяє якісному проходженню біохімічних процесів під час дозрівання силосу із сумішки однорічних трав - вівса, вики та гірчиці, що призводить до зменшення втрат  сирого протеїну, сирого жиру, беззазотистих екстрактивних речовин та сухої речовини корму. 

 

Література

  1. Абраскова  С. В. Консервирование корма с использованием горчицы /C.В. Абраскова, Я. Э. Пилюк// Земледелие и растениеводство: сб. науч. Тр. БелНИИЗК. – Мн., 2004. –С. 272-276.
  2. Гетьман Н.Я. Формування кормової продуктивності агрофітоценозів однорічних культур для виробництва високобілкових кормів у Лісостепу правобережному/ Н.Я. Гетьман, В.В. Кифорук // Корми і  кормовиробництво. – Вінниця, 2010.- Вип. 66.- С.73-77.
  3. Кавун О. Ф. Гірчиця біла в консервуванні і підвищенні перетравності поживних речовин кукурудзяного силосу / О. Ф. Кавун, Ю. В. Обертюх, І. Ф. Коник // Вісн. аграрн. науки. - 2002. - № 2. - С. 24-26.
  4. Курнаєв О.М. Шляхи покращення технології заготівлі консервованих кормів з сумішок багаторічних бобових та злакових трав/ О.М. Курнаєв, К.М. Сироватко, Л.М. Короп  // Матер.наук.практ.конф. «Роль науки у підвищенні технологічного рівня і ефективності АПК України» – Тернопіль. – 2011. –С.43–46.
Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (18.10.2015)
Переглядів: 627
Всього коментарів: 0
avatar