Головна » Статті » Конференція_2015_05_7-8 » Секція_5_Економічні науки

ВПЛИВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ПРОЦЕСИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Кислинський Станіслав

аспірант

Чернігівський національний технологічний університет

м. Чернігів

 

ВПЛИВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ПРОЦЕСИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

 

Сучасна епоха характеризується становленням інтелекту як головної продуктивної сили, яка, відповідно до таких концептуальних доктрин кінця XXст. – початку XXIст., як глобалізація, інформатизація, інтелектуалізація та європейська інтеграція, не повинна залишатися незмінною. Навпаки, вона має проявлятися у капіталізації інтелектуального потенціалу та посиленні його впливу на процеси сталого розвитку регіонів та держави в цілому.

Орієнтуватися, при цьому, необхідно, по-перше, на те, що господарські системи високорозвинутих країн світу переорієнтовуються нині на гармонізацію економічних, екологічних та соціальних векторів розвитку. І для цього нашій країні потрібно обрати такі ресурси, які мають довгострокову перспективу ефективного використання для отримання максимально можливого корисного ефекту від їх застосування. По-друге, формування та використання наявного інтелектуального потенціалу регіонів дозволяє у будь-який період змінити пріоритети розвитку у напрямку генерації абсолютно нових знань та знаннєвих потоків на шляху до інноваційного розвитку. І, по-третє, в процесі ідентифікації та оцінки інтелектуального потенціалу як чинника сталого розвитку регіону домінує синергійний підхід.

Наша держава за період своєї незалежності офіційно підтримала ряд міжнародних документів та розробила власну нормативну-правову базу щодо сталого розвитку. Серед них важливо відмітити «Порядок денний на XXI століття» [1], Декларація Тисячоліття ООН [2], Йоханессбурзька декларація [3], План реалізації рішень Всесвітнього саміту ООН зі сталого розвитку [4], «Майбутнє, якого ми прагнемо» [5], енергетична стратегія України на період до 2030 року, Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» [6], національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки [7], державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки [8], Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» [9] та багато інших.

Що ж стосується інтелектуального потенціалу регіону, то беручи до уваги ті трансформації, які відбуваються у глобальному суспільстві, коли регіони високорозвинутих країн активно функціонують за принципами економіки знань, особливого значення набуває використання інтелектуальних активів та інтелектуального потенціалу для перетворення таких ресурсів у дієву продуктивну силу. Так, реалізація інтелектуального потенціалу у матеріальному виробництві проявляється в удосконаленні предметів та знарядь праці, технологічній модернізації, формуванні нових способів організації виробництва та максимальної оптимізації використання усіх задіяних у виробництві ресурсів. А у сфері, так званого, духовного виробництва це знаходить прояв у створенні, акумуляції та ефективному використанню знань, удосконаленні системи освіти, «матеріалізації» знань через НДДКР, удосконаленні інформаційно-комунікативних технологій, самої людини і усього того, що її оточує.

Основними складовими, які забезпечать сталий регіональний розвиток у процесі формування, акумуляції та використання знань як ресурсу для інтелектуального потенціалу, можна вважати наступні:

  • наявність стимулів щодо формування, акумуляції та використання знань як ресурсу для інтелектуального потенціалу регіону, що дасть можливість залучити до цього широкі верстви населення та встановити систему безперервної освіти;
  • перехід до активного використання в регіоні інтелектуальної діяльності, що призведе до трансформації системи зайнятості та змін на ринку праці у відповідності з принципами постіндустріального суспільства;
  • партнерство населення з регіональними органами влади в процесі нагромадження знань в умовах активної реалізації власного потенціалу населенням.

Що ж до ефекту синергії при використанні інтелектуального потенціалу, то його варто розуміти як спільну дію в результатів концентрації управлінських дій у використанні творчого людського потенціалу, який деякі вчені називають ще «сінтелектикою» і розшифровують як науку про функціонування колективного інтелекту, який створює специфічний ефект акумуляції творчих (інтелектуальних) елементів складної системи, наділеної розумом або його когнітивним рівнем. А від так, розглядаючи сінтелектику як фундаментальне доповнення синергії, можна зазначити, що вона досліджує процеси і механізми інтелектуальної взаємодії з наступним досягненням інтелектуального ефекту і його переходом у комплексний синергійного ефект [10].

Тож інтелектуальний потенціал має значний вплив на процеси сталого розвитку регіонів нашої країни. Керуючись вищезазначеними орієнтирами можливо досягти економічного зростання регіонів нашої держави і активного використання інтелектуального ресурсу як стратегічно важливого для отримання подальшого синергійного ефекту від його використання.

 

Література

  1. Повестка дня на XXI век. Принята Конференцией ООН по окружающей среде и развитию, Рио-де-Жанейро, 3–14 июня 1992 г. [Электронный ресурс].– Режим доступа: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N92/836/55/PDF/N9283655.pdf?OpenElemen
  2. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций
    [Электронный ресурс].– Режим доступа: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitdecl.shtml
  3. Йоханнесбургская декларация по устойчивому развитию [Электронный ресурс].– Режим доступа: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/ decl_wssd.shtml
  4. План выполнения решений Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию [Электронный ресурс].– Режим доступа: http://www.un.org/ru/events/pastevents/pdf/plan_wssd.pdf
  5. Будущее, которого мы хотим. [Электронный ресурс].– Режим доступа: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N11/476/12/PDF/ N1147612.pdf?OpenElement
  6. Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 № 2818-VI [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2818-17
  7. Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки від 25.05.2011 № 577-р [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/577-2011-р
  8. Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки від 01.03.2010 № 243 [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/243-2010-п
  9. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21.09.2000 № 1989-III [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1989-14
  10. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність / А.С.Філіпенко. – К.:Знання, 2007. – 670 с.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (06.05.2015)
Переглядів: 327
Всього коментарів: 0