Улько Євгеній

к.е.н., доцент

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

м. Харків

ВПЛИВ ЕКСТЕРНАЛІЙ НА ДИНАМІКУ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТВАРИННИЦТВА

Питання інституціональної економіки та в цілому особливостей функціонування економічних систем на засадах ринкового механізму потребує обов’язково враховувати науково-прикладні за змістом наслідки на господарський і суспільний добробут від небажаного виникнення, або від неможливості його усунення явища екстерналій. За своєю суттю, передумовами виникнення, характером наслідків, інтеграцією в співіснування з організаційно-економічним механізмом вони є досить строкатими, однозначності у формах дії та проявів наслідків на господарюючі суб’єкти в повній мірі не можливо досягти. Варто зазначити, що екстерналії є причинами об’єктивних процесів, які в тому числі породженні провалами ринку, тобто його недосконалістю, через те, що економічні суб’єкти орієнтуються в умовах ринкової економіки на одержання індивідуальних вигод. Звідси, виробники продукції мають на меті одержання фінансового результату, який би був позитивним, тобто прибуток, а негативний – збиток, вони прагнуть уникнути. Від так природнім є бажання господарюючого суб’єкта уникати додаткових витрат, щоб в решті-решт не завдати собі шкоди.   

Безперечно поведінка ринкових суб’єктів (агентів), а в першу чергу виробників продукції за такого підходу призводе до загострення різного роду проблем. Остання на поверхні носить характер протиріччя, між бажанням збільшення алокації ресурсів в процесі виробництва продукції та одночасного досягнення більшої економічної результативності на відмінну від конкурентів. Проте така ситуація одночасно породжує небажану тенденцію до ухилення від розуміння вагомості у виникненні екстерналії, або здійснення кроків щодо уникнення від існуючої в своїй практиці, як підприємця (агента) або викликаним галузевими особливостями. Однією з головним проблем може стати накопичення їх не вирішення, що може перерости в подальшому в марудну або не помірну справу щодо такої утилізації.

Тому поведінка та дії виробників тваринницької продукції повинні завідома враховувати «ефекти» викликані екстерналіями та бути направленими на раціональний, а часто компромісний пошук виходу з таких ситуацій. Не потрібно забувати, що понесення додаткових витрат в обґрунтованих межах є не лише розв’язком організаційних питань господарювання виробників тваринницької продукції, а логічно дозволяє вирішувати вкрай гострі протиріччя в системі природа-економіка-суспільство для сталого їх розвитку. Тобто в даному випадку це тлумачення кроків щодо органічної адаптації господарюючих суб’єктів у галузі тваринництва доповнює безпосередньо виробника в якості вигодонабувача (бефеніціара), так як дозволяє йому динамічно розвиватися. Крім того важливим елементом в підвищенні ефективності функціонування тваринництва є подальша його інтенсифікація, яка призводить до накопичення ряду проблем пов’язаних із екстерналіями, викликаними порушення балансу природного використання ресурсів, погіршення екологічного становища тощо.

Зі збільшенням антропогенного навантаження все більше зростає актуальність виробітку ефективних дій щодо мінімізації прояву екстерналій, ще на довиробничій стадії. В більшості випадків реалії виробництва такі, що заходи розробляються й втілюються вже в процесі виробничої діяльності. Часто з метою підвищення економічних цілей приймаються рішення щодо поновлення заявлених вимог до екологічної безпеки виробничого об’єкту. Тваринницькі ферми, комплекси, будь-які виробничі структури передбачають не лише техніко-економічне обґрунтування, а й екологічне та соціальне. При цьому проводиться оцінка вигоди держави. Як бачимо зміна стандартів безпеки, та вимог до якості тваринницької продукції, вимагає своєчасне оновлення виробництв у відповідності до можливостей науково-технічного прогресу, та по сутті є досить затратним, але необхідним видом діяльності.

  Наслідками присутності екстерналій в господарській та ринковій діяльності виробників тваринницької продукції може бути не лише втрата ефективності, уступка частки ринку, зниження рівня конкурентоспроможності, а створення галузевих бар’єрів, особливо в зв’язку з виникненням негативних їх за характером прояву, що потенційно спонукає виробника припинити діяльність, або вийти з ринку. У випадку з порушенням конкурентних засад в тваринництві, як правило виробники тваринницької продукції релевантно відносяться до олігополістичного (чи монопсонічного) типу ринків – це призводе до посилення й так економічно хиткого становища значної кількості господарюючих суб’єктів. Від так все більшої уваги потребує розгляд питання пов’язаного не лише з екологізацією навколишнього природного середовища, а враховуючи специфічну роль тварин і її місце у виробничому процесі в якості об’єкта прикладення інтегрованих зусиль щодо підвищення її інтенсивності використання, то на перше місце повинно бути висунута саме вона.

В цьому контексті А.А. Івашура [1, с.278] до екологізації тваринництва відносить три основні аспекти:

– оптимізацію середовища утримання і розведення сільськогосподарських тварин;

– охорона загального біологічного потенціалу сільськогосподарських тварин від можливої деструктивної дії умов середовища;

– запобігання руйнуванню нормального життєвого середовища людини в результаті зміни умов утримання сільськогосподарських тварин унаслідок інтенсифікації.

Зміна акценту від загального природного середовища до тварини як центрального місця в даному середовищі, формує більш об’єктивні передумови до оцінки потреб і можливостей тварин у виробничому процесі з метою мінімізації негативних за характером впливу екстерналій.

Література

1. Сільськогосподарська екологія: Навч. посіб. для ВНЗ / За заг. ред. В.О. Головка, А.З. Злотіна,  В.Л. Мєшкової. – Х.: Еспада, 2009. – 624 с.