Дмитрієва Анна

студентка

Літинська Валентина

к.е.н., доцент

Хмельницький національний університет

м. Хмельницький

УДОСКОНАЛЕННЯ МОТИВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Перехід нашої країни до ринкової економіки поставив ряд принципово нових завдань, найголовнішим з  яких – максимально ефективне використання нововведень та інновацій на підприємствах. На жаль, на сьогодні відсутні дієві механізми підтримки, активізації, розвитку інноваційної системи розвитку. Нестабільна економіка, постійно змінне законодавство, відсутність гарантій – усі ці фактори не сприяють зростанню впроваджень нововведень на підприємствах, припливу іноземних інвестицій, слабке державне фінансування, податкові державні заходи стосовно активізації підприємства до інноваційної діяльності. Таким чином, механізм мотивації потребує удосконалення з метою більш ефективного функціонування для активізації інноваційної діяльності персоналу.

Сучасні теоретичні здобутки вчених у галузі мотивації підприємства до інноваційного розвитку базуються на більш ніж столітньому світовому досвіді організації праці, проте здебільшого стосуються мотивації персоналу. Зокрема, активно і плідно працюють у цьому напрямі: Ястремська О. М., Дороніна М. С., Білоброва Т. Д., Занюк С. С., Тертична Л. І., Костюк Т. П., Колот А. М., Коваленко П. Н. та ін.

Метою статті є визначення напрямів удосконалення мотиваційного механізму інноваційної діяльності підприємства.

Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. Ця діяльність охоплює:

‒ випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;

‒ прогресивні міжгалузеві структурні зрушення, і реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

‒ фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

‒ розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища [1].

Головним визначальним стимулом у більшості випадків є рівень заробітної плати. Мотивація трудової діяльності не може бути дієвою без задоволення матеріальних потреб, орієнтації на матеріальний інтерес працівників. Підвищення значення трудових і статутних мотивів не означає абсолютного зниження ролі матеріальних мотивів та стимулів. Вони, як і раніше, залишаються важливим каталізатором, здатним істотно підвищити трудову активність та сприяти досягненню особистих цілей і цілей організації.

Складовою механізму заохочення працівників підприємства є одноразові премії та винагороди, які мають цілком конкретне призначення. Доповнюючи систему оцінювання трудового внеску працівників, ці елементи значно підвищують гнучкість і дієвість організації заробітної плати.

Пропонується підвищити ефективність стимулювання інноваційних розробок таким чином. По-перше, премію виплачуватиме не за заявлений ефект, а за реальний, отриманий у результаті впровадження заходу, по-друге, розмір премій слід пов'язувати з розміром реального ефекту за допомогою математичних функцій. Такий підхід підвищить реальність планів технічного розвитку й посилить зацікавленість працівників у розробці інноваційних рішень.

Використовуючи існуючі здобутки у сфері мотивації трудової діяльності, можна запропонувати такі напрями поліпшення використання мотиваційних чинників у сфері управління інноваційною діяльністю:

‒ постановка перед працівниками чітко сформульованих і досяжних цілей інноваційної діяльності;

‒ систематичний аналіз успішного (і негативного) досвіду досягнення працівниками поставлених цілей;

‒ залучення працівників до різних програм навчання, підвищення кваліфікації та створення прозорої системи оцінювання результатів інноваційної праці і їх зв’язку із оплатою;

‒ делегування учасникам інноваційного процесу повноважень щодо горизонтального координування їх перебігу з підвищення їх персональної відповідальності за право вибору методів вирішення поставлених завдань;

‒ публічне визнання успіхів працівників, підтвердження їх цінності для підприємства;

‒ створення атмосфери відкритого суперництва з регулярним підведенням підсумків  щодо перемоги у конкурентних проектах;

‒ залучення працівників до вирішення проблем, що вимагають нестандартного підходу [2].

Отже, ставлення працівника до інноваційних процесів визначається багатьма мотивами у найрізноманітнішому їх поєднанні, що в сукупності становлять механізм мотивації участі в інноваційній діяльності. Для успішного здійснення активної інноваційної діяльності керівництво підприємств повинно постійно реалізовувати цілий комплекс заходів щодо створення та підтримки у колективі атмосфери творчості, ініціативності та динамічності, а також усілякими методами мотивувати працівників до участі у процесі втілення нововведень.

Література

1. Оганесян М. Г. Удосконалення мотиваційного механізму інноваційної діяльності підприємства / М. Г. Оганесян // Управління розвитком . - 2014. - № 7. - С. 79-81.

2. Карпунь І. Н. Мотивація і стимулювання інноваційної діяльності підприємства / І. Н. Карпунь // Проблеми економіки та управління. – Л. : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2011. – С. 529-533.