Кондратенко Наталія

д.е.н., доцент, професор  кафедри

Склярук Наталя

к.е.н., доцент

Харківський національний університет міського

господарства імені О.М. Бекетова

м. Харків

ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ

Інноваційний шлях розвитку, визнаний світом основним у сучасних економічних умовах, змушує шукати нові підходи до реалізації науково-технічного потенціалу регіонів України. З боку держави в останні роки здійснюються певні кроки для того, щоб забезпечити інноваційний розвиток галузей національного господарства. Для ефективного інноваційного розвитку регіонів необхідно не тільки проведення ефективної економічної політики, а й якісно нова структура взаємодії між інвесторами, виробничими підприємствами, організаціями науково-технічної сфери з метою використання досягнень науки і технологій, що дозволить економіці регіону перейти до інноваційного шляху розвитку[1].

Інноваційний тип розвитку певною мірою є сучасним різновидом інтенсивного типу розвитку, але він характеризується не тільки інтенсивним способом використання ресурсів та отриманням на цій основі високої економічної ефективності, але, і, насамперед, інноваційної націленістю всіх економічних факторів розвитку. Вивчення європейського досвіду створення регіональних інноваційних систем дозволило зробити висновок про те, що збільшення ролі високих технологій в економіці не може здійснюватися, особливо в країнах з перехідною економікою, без державного сприяння і регулювання як на національному, так і на регіональному рівні.

Як показує світовий досвід, досягнення окремими територіальними утвореннями та державами більш високого економічного зростання інноваційного типу може бути реалізовано при використанні стратегій «нарощування»; «запозичення»; «перенесення»; «територіально і ресурсно-розподіленого типу»; «імітаційного технологічно залежного типу»; моделі проривного розвитку та концепції національної системи нововведень як окремо, так і в галузевих і територіальних комбінаціях. Спільним для зазначених стратегій, крім стратегії «імітаційного технологічно залежного типу», в кінцевому підсумку, є активізація інноваційної діяльності та попиту на інновації [2].

Розвиток регіональних інноваційних структур як прогресивних форм територіальної організації продуктивних сил визначається у першу чергу її науковим потенціалом. На нашу думку, важливо, щоб перспективна схема активізації наукової діяльності регіону була узгоджена зі стратегічними цілями та пріоритетами його соціально-економічного розвитку.

Головними ознаками стратегії інноваційного розвитку регіонів мають бути:

- комплексність – націленість на всі сторони суспільного розвитку регіонів;

- націленість на довгострокові результати;

- узгодженість з державною стратегією суспільного розвитку та її складовими: економічною, політичною, екологічною, національною та ін.;

- поєднання ринкової саморегуляції і державного управління.

У світовій практиці вироблений і апробований цілий ряд організаційно-економічних заходів, що сприяють інтенсифікації процесу регіонального інноваційного розвитку. Серед них:

• здійснення спеціальних цільових програм на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;

• прямі державні субсидії і цільові асигнування регіональних (місцевих) органів влади;

• податкові пільги, спрямовані на стимулювання регіонального розвитку;

• формування наукових парків та регіональних інноваційних центрів;

• створення інкубаторів малого бізнесу;

• залучення венчурного капіталу;

• мобілізація ресурсів приватного сектора на вирішення завдань регіонального науково-технічного розвитку;

• розвиток інформаційної, комунікаційної та фінансової інфраструктури інноваційної діяльності.

Управління розвитком регіону на основі інновацій являє собою систему взаємопов'язаних між собою елементів, яка забезпечує постійний керуючий вплив з боку регіональних органів влади на інноваційні процеси, реалізовані в регіональній промисловості, що охоплюють всі етапи науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших робіт, безпосередньо пов'язаних зі створенням, освоєнням, поширенням та використанням інновацій, за допомогою заходів організаційного та економічного характеру для досягнення стратегічних цілей інноваційного розвитку регіону.

Література

1. Про інноваційну діяльність: Закон України № 2314-VI від 03.06.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 36. – Ст. 266 – 315.

2. Панас В.Я. Управління інноваційною діяльністю підприємства: теоретичний аспект [Текст] / В.Я. Панас, С.М. Ткач // Регіональна економіка: наук.-практ. журнал. – 2013. – № 1. – С. 69 – 75.