Головна » Статті » Конференція_2015_05_7-8 » Секція_5_Економічні науки

АГРЕГАТНІ СТРАТЕГІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Волкова Мілиця

к.е.н., доцент

Харківський національний університет міського

господарства імені О.М. Бекетова

м. Харків

 

АГРЕГАТНІ СТРАТЕГІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

 

Характерна особливість сукупності методів адаптивного планування витрат полягає у прагненні до формування гнучкої системи організації та управління, що забезпечує бажаний розвиток підприємства з урахуванням усього складного комплексу нових умов і чинників, які можуть виникнути вже в процесі цього розвитку. Адаптивний підхід до планування витрат на цей час набуває все більшого поширення.

До складу методів, використання яких певною мірою дозволяє вирішити зазначене складне завдання, слід віднести агрегатне планування, що являє собою процес формування збалансованих за витратами виробничих програм підприємства на плановий період і диференціацію сформованої системи планів за відрізками календарного періоду і за окремими структурними підрозділами.

Методичний підхід, з якого виходить агрегатне планування, базується на прогнозованому попиті і дозволяє оцінити необхідні виробничі ресурси і результати діяльності, що дозволяють досягти заздалегідь поставлених цілей.  Важливою рисою методу агрегатного планування є також гнучкість і постійна зміна планів залежно від поточних результатів діяльності підприємства.

В середньостроковій перспективі агрегатне планування, пов'язане з визначенням кількісних параметрів витрат і термінів виконання планових завдань дозволяє узагальнити передбачувані показники діяльності підприємства (виступає своєрідним «верхнім рівнем планування»). Для підприємств, що характеризуються використанням переважно проектного типу виробництва, доцільним стає також поєднання принципів агрегатного підходу з методичними положеннями, притаманними концепції управління проектами. При цьому проектне управління може як слугувати стрижнем для утворення частково або повністю відокремленої вертикалі планування (методичні засади функціонування якої будуть відрізнятися численними особливостями), так і виступати тільки як один з методів планування для визначення витрат за виробництвом продукції, решта показників якого формується на засадах впровадження агрегатного підходу.

Результат процесу агрегатного планування виражається у сформованій виробничій програмі підприємства, що визначає, з одного боку, перелік товарів і послуг, що виготовляються, обсяг випуску по кожній позиції, а з іншого – терміни і вартість виробництва цих товарів і послуг. При цьому основним критерієм оцінки ефективності укладеного таким чином агрегатного плану стає оптимізація  усіх видів витрат, яка, проте, не стає причиною погіршення споживчих параметрів і якості продукції, що виробляється.

Процедури агрегатного планування мають також доповнюватися деталізацією розподілу робіт, тобто дезагрегуванням, що здійснюється за трьома основними структурними складовими: конструктивним елементам виробів, що виготовляються; часу, тобто по відрізках календарного періоду; підрозділам організації. Мета розподілу виробничої програми по відрізках планованого періоду (кварталам і місяцям) полягає у отримання такої номенклатури виробів в кожному періоді, при якому будуть забезпечено виконання договірних зобов'язань, рівномірне використання виробничої потужності й узгодженість діяльності усіх структурних підрозділів .

Раціональний розподіл виробничої програми в часі повинен відповідати наступним вимогам: дотримання термінів випуску окремих виробів, обумовлених укладеними угодами поставки; повне виконання програми за увесь період за об'ємом і номенклатурі; рівномірне і зростаюче по кварталах і місяцях наростання обсягів випуску; максимальна концентрація випуску однойменних і схожих видів виробів в одному або суміжних календарних періодах; мінімальна допустима різноманітність номенклатури виробів в кожному періоді; по можливості максимальне завантаження устаткування і персоналу в кожному періоді.

Основними методами складання поточних планів в агрегатному плануванні є такі: інтуїтивний підхід; графічний або табличний метод; економетричні підходи (лінійне програмування; лінійні правила ухвалення рішень; модель коефіцієнтів, що управляють; комп'ютерне моделювання) .

Важливою складовою інструментарію агрегатного планування є агрегатні стратегії, тобто набір певних моделей, в рамках яких відбувається відтворення можливих змін показників. Виділяють дві основні групи агрегатних стратегій: чисті стратегії та змішані.

Результатом агрегатного планування стає основний виробничий план, що є стрижневим елементом системи планування господарської діяльності у цілому та в рамках якого відбувається упорядкування та узагальнення інформаційного підґрунтя для укладання планів роботи окремих ланок підприємства, перш за все у таких аспектах: планування ресурсного забезпечення, планування формування та використання балансу виробничих потужностей, а також комплекс специфічних ситуативних планів.

 

Література

  1. Анискин Ю. Планирование и контроллинг / Ю.Л. Анискин, А.М. Павлова. – М.: Омега – Л., 2007. – 280 с.
  2. Череп А. Управління витратами суб`єктів господарювання: Монографія. (частини 1-2) / А.В. Череп. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. – Ч. 1: 368 с.;  Ч 2: 360 с.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (06.05.2015)
Переглядів: 597
Всього коментарів: 0