Головна » Статті » Конференція_2015_05_7-8 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

ВОДНО-ФІЗИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СІРОГО ЛІСОВОГО ҐРУНТУ ЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ МІКРОРЕЛЬЄФУ

Борис Наталія

аспірант

Зведенюк Тетяна

к.с.-г.н.

ННЦ “Інститут землеробства НААН”

смт. Чабани, Київська обл.

 

ВОДНО-ФІЗИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СІРОГО ЛІСОВОГО ҐРУНТУ ЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ МІКРОРЕЛЬЄФУ

 

Показниками фізичного стану орного шару, який регулюється обробітком, є щільність складення ґрунту. До основних факторів, що призводять до ущільнення ґрунту належать – атмосферні опади, рух по полю тракторів і транспортних засобів, від’ємний баланс органічної речовини. Під дією зазначених факторів обмежується глибина проникнення вологи, та кореневої системи, що відповідно впливає на ріст та розвиток рослин. Фактор вологозабезпеченості рослин є одним із найважливіших із тих, що формують урожайність сільськогосподарських культур [1, 2].

Завдяки отриманим експериментальним даними можливо створити гомогенне середовище чи задати відповідно сплановану вертикальну гетерогенність, ґрунтового профілю. За виробничих умов останнє досягається, шляхом використання знарядь, що призначенні для розпушення або ущільнення ґрунту. Водночас при цьому проявляється значна просторова гетерогенність, обумовлена природними і в не меншій мірі технологічними факторами на макро і мікро рівнях [3, 4]. Таким чином достатньо важко говорити про якусь певну щільність складення ґрунту на полі чи ділянці досліду яка б цілком характеризувала цей показник відносно усієї його площі.

Мета дослідження – вивчення мінливості, показників щільності складення залежно від формування елементів мікрорельєфу ґрунту.

Об’єктом досліджень було визначення впливу мікрорельєфу поля, що формується під час проведення польових робіт на показник щільності ґрунту в межах верхнього 0-10 см шару.

Дослідження виконувались у тривалому стаціонарному досліді відділу обробітку ґрунту та боротьби з бур'янами ННЦ «Інститут землеробства НААН» на сірому лісовому крупнопилувато-легкосуглинковому ґрунті із низьким вмістом гумусу 1,28-1,30 %, фосфору – 7,1-7,9 і калію – 7,0-8,3 мг/100 г ґрунту (за Кірсановим). Реакція ґрунтового розчину рНKCl – 5,1-5,2.

Дослідження виконувались у полі кукурудзи на зерно, попередник – пшениця озима. Площа облікової ділянки 3,5 м2, повторність триразова. Щільність складення ґрунту визначали за ДСТУ ІSO 11272-2001 [4], вологість – ДСТУ ІSO 11465-2001 [5].

Для оцінювання просторової мінливості щільності у верхньому шарі 10 см в посіві кукурудзи на трьох фонах основного обробітку (оранка на 28-30 см, чизельне розпушування на 43-45 см, дискування 10-12 см), виділено дві основні зони – «зона міжряддя» і «зона рядка» (рис.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Схема профілю мікрорельєфу поля

 

Площа зони міжряддя, мікропідвищення та мікропониження по центру ряду складають 52 %, 27 %, та 21 % відповідно від загальної площі поля. Міжряддя в цілому представляють депресивний елемент мікрорельєфу. У ряду формується два рівнозначні підвищення. Для пониженої частини мікрорельєфу у середньому характерні вищі показники щільності ґрунту по фонах обробітку 1,24 г/см3. В свою чергу на мікроропідвищеннях вона складає 1,14 г/см3.

З наявністю мікропідвищень і понижень елементів рельєфу очевидно пов’язаний перерозподіл вологи на поверхні поля. Вологість 10 см шару у мікропониження складала 17,2 мм за 14,2 мм на мікропідвищеннях. Помітніше вплив мали і способи основного обробітку. На фоні оранки, чизельного і поверхневого обробітку вологість поверхневого шару складала 16,7; 15,7; 13,3 мм відповідно. Значна диференціація щільності спостерігалася у межах верхнього 10 см шару. Щільність верхнього 5 см шару складає 1,14 а нижче 5 см 1,22 г/см3. В цілому щільність верхнього 10 см шару в системі полицевого обробітку складає 1,22 г/см3 за 1,15 г/см3 на варіантах безполицевого обробітку. Останнє пояснюється локалізацією у цьому шарі післязбиральних решток попередника.

Таким чином: Щільність поверхневого шару ґрунту залежить від системного обробітку та від елементів мікрорельєфу що формується під дією природних і технологічних чинників. Методика вивчення особливостей формування щільності ґрунту має брати до уваги наявність окремих елементів мікрорельєфу і площу поля яку вони займають.3.Стосовно верхнього 10 см шару його слід розділяти на дві частини 0-5 і 5-10 см оскільки різниця між варіантами найбільш контрастна саме у верхньому 5 см шарі. Зокрема властивості цього шару визначають ступінь формування поверхневої кірки.

 

Література

  1. Медведєв В. В. Антропогенне переущільнення кореневмісного шару чорноземних ґрунтів / В. В. Медведєв, О. М. Бігун // Вісник аграрної науки. – 2014. – № 10. – С. 55-60.
  2. Медведєв В. В. Просторовий і часовий дефіцити зволоження сільськогосподарських культур на орних землях України / В. В. Медведєв, Т. М. Лактіонова, Л. В. Донцова // Вісник аграрної науки. – 2011. – № 3. – С. 9-12.
  3. ДСТУ ISO 11272:2001. Якість ґрунту. Визначання щільності складення на суху масу (ISO 11272:1998, IDT).
  4. ДСТУ ISO 11465:2001 Якість ґрунту. Визначання сухої речовини та вологості за масою. Гравіметричний метод (ISO 11465:1993, IDT).
Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (06.05.2015)
Переглядів: 285
Всього коментарів: 0