Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_3_Економіка_і природокористування

УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Чудовська Вікторія

к.е.н., науковий співробітник

Інститут агроекології і природокористування НААН

м. Київ

 

УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

 

На сьогодні екологічні проблеми вимагають перегляду сформованої в теорії і практиці концепції техногенного розвитку агропромислового сектору економіки. Зберігаються тенденції формування техногенного, природоруйнуючого типу розвитку ведуть до екологічної кризи в сільському господарстві. Типологія зовнішніх проявів цієї кризи полягає у великомасштабній деградації та втраті сільськогосподарських угідь через ерозію, зменшення вмісту гумусу і поживних речовин в ґрунті, заболочення, засолення, перевантаження важкою технікою, забруднення земельних ресурсів хімічними продуктами та відходами тваринництва, і, в кінцевому рахунку, падінні природної та економічної родючості землі. Отже, необхідний перехід до сталого розвитку аграрного сектора економіки. Саме за таких умов особливої актуальності набувають питання управління земельними ресурсами агропромислового комплексу за рахунок їх вагомого значення у системі економічних відносин.

У сучасному світі процеси, що відбуваються в природі і суспільстві, тісно взаємопов'язані і утворюють складну систему, що складається з безлічі компонентів. Постійно зростаючі антропогенні навантаження на землю зумовлюють її охорону та організацію раціонального використання, як стратегічну мету державної політики, що знаходить своє відображення в цілому ряді законодавчих документів. Для запобігання негативних процесів і явищ у використанні земельних ресурсів, створення екологічної рівноваги, розробки прийомів ефективного використання землі необхідний принципово новий підхід до господарської діяльності, до організації раціонального землекористування. Тому управлінські дії в галузі економіки землекористування повинні спиратися на повну інформацію, що характеризує об'єкт управління (земельні ресурси) і враховує різноманіття діючих на території регіонів та муніципальних утворень політичних, економічних, соціальних, екологічних та інших факторів. Одним з основних механізмів управління земельними ресурсами має стати система багатоваріантного управління, що забезпечує органи управління інформацією для прогнозування розвитку територій, прийняття рішень і контролю за їх виконанням.

Подальше регулювання земельних відносин має бути пов'язане зі створенням і функціонуванням ринку землі. Отримані за рахунок платежів за землю грошові кошти повинні бути спрямовані, насамперед, на облаштування села і підвищення родючості земель. Оскільки в Україні лише один із кожних 10 га сільськогосподарських угідь має задовільний екологічний стан, одна третина угідь еродовані та деградовані. Щорічні втрати гумусу сягають 600–700 кг на 1 га площі сільськогосподарських угідь [1, с. 8].

Погіршення якісних характеристик сільськогосподарських угідь істотно обумовлено відсутністю ефективного механізму управління земельними ресурсами в АПК, державного регулювання якісного стану земельних ресурсів [2, с. 6].

Система управління земельними ресурсами, яка формується в країні враховує правові, політичні, організаційні, економічні, екологічні та соціальні умови держави та суспільства. Крім того, економічні перетворення в Україні багато в чому визначили значення управління земельними відносинами та земельними ресурсами агропромислового комплексу. Це пов'язано з тим, що земля крім її традиційних властивостей (засіб виробництва, територіальний базис, природне тіло та ін.) стала об'єктом правовідносин і об'єктом нерухомості.

Тому знадобилось удосконалення теоретичних і методичних положень управління земельними ресурсами в АПК, що дозволяє збільшити базу оподаткування і збір бюджетних доходів, залучити інвестиції в розвиток муніципальних утворень й регіонів, створити ефективну систему забезпечення прав гарантій для суб'єктів земельних відносин [2, с. 12].

Таким чином, в умовах становлення ринкових відносин особливо важливим є розвиток організаційно-правового та економічного механізмів управління земельними ресурсами агропромислового комплексу, які формують екологічно та економічно доцільну систему землекористування, що забезпечує підвищення бюджетних доходів і реалізовує найбільш гнучкі, комплексні методи державного управління землею. При цьому ключового значення набувають встановлення єдиних процедур державного управління земельними відносинами в сфері агарного виробництва, розробка раціональних методів розрахунку плати за землю, що адекватно відображає реальний стан земельного ринку і враховує пріоритети та стан регіональної економіки, формування комплексу заходів щодо інтеграції земельної політики в систему управління економічними процесами в країні, регіонах і муніципальних утвореннях.

 

Література

1.      Паляничко Н.І. Еколого-економічна оцінка використання земель сільськогосподарського призначення в контексті сталого розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.06 «економіка природокористування та охорони навколишнього середовища» / Н.І. Паляничко. – К., 2010. – 24 с.

2.      Хасай Н.Ю. Повышение эффективности природопользования на основе экологически безопасного использования земельных ресурсов в сельскохозяйственном производстве: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. экон. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством: экономика природопользования» / Н.Ю. Хасай. – Ставрополь, 2009. – 20 с.

Категорія: Секція_3_Економіка_і природокористування | Додав: Admin (19.03.2015)
Переглядів: 602
Всього коментарів: 0