Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_3_Економіка_і природокористування

РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОМЕРЕЖІ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЗБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Літвак Ольга

здобувач

Миколаївський національний аграрний університет

м. Миколаїв

 

РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОМЕРЕЖІ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЗБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

 

Вирішенню проблеми збереження біологічного різноманіття на регіональному та національному рівнях найкращим чином сприяє створення екологічних мереж. Україна є активним учасником Загальноєвропейської стратегії біологічного та ландшафтного різноманіття, схваленої Конференцією Міністрів охорони навколишнього природного середовища європейських країн у Софії в 1995 р. Національна екомережа України розглядається як складова Всеєвропейської екомережі. Формування та розвиток національної екомережі України і регіональних екомереж відбувається згідно Закону України  "Про екологічну мережу України". Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки затверджена Законом України від 21.09.2000 р. Програмою передбачені зміни  в  структурі земельного   фонду   країни   шляхом   віднесення   (на   підставі обґрунтування  екологічної  безпеки  та  економічної  доцільності) частини  земель  господарського використання  до категорій,  що підлягають  особливій  охороні  з  відтворенням  притаманного  їм різноманіття природних ландшафтів [1].

            Миколаївська область є економічно освоєним регіоном, де переважне сільськогосподарське використання земель призвело до сильної фрагментації природних ландшафтів. Станом на початок 2014 р. сільськогосподарські землі займають 83,6 % від загальної площі області, рілля – 69,1 %. Сучасний екологічний стан агроекосистем в степовій зоні можна визначити як незадовільний. На нього впливає комплекс негативних чинників. Таких як: недотримання вимог науково-обґрунтованої системи ведення сільського господарства, майже тотальне перетворення степу в ріллю, виснаження родючості ґрунтів, мала площа пасовищ і сіножатей.

Тому особливого значення набуває формування екологічної мережі як єдиної структурованої системи територій регіонального і національного рівнів з природними або частково зміненими ландшафтами. Регіональну екологічну мережу на території області створюють згідно з «Обласною Цільовою Програмою розвитку екологічної мережі на період 2005-2015 роки», до якої включено основні заходи щодо розвитку та впорядкування природно-заповідного фонду та екологічної мережі.

Визначено основні структурні елементи екомережі області. До природних ядер загальнодержавного значення віднесено національні природні парки «Білобережжя Святослава», «Бузький Гард», регіональні ландшафтні парки «Тилігульський», «Приінгульський», природний заповідник «Єланецький степ», ділянки Чорноморського біосферного заповідника та інші. По території Миколаївської області проходять чотири екологічні коридори загальнодержавного значення: широтні – Приморсько-степовий, степовий та меридіональні – Бузький, Дніпровський коридори. Екологічні коридори місцевого значення проходять по притокам великих річок різних порядків [2].

Станом на 01.01.2014 р. площа прогнозних складових регіональної  екомережі складає 578,8 тис. га., що становить 23,3 % від загальної площі території Миколаївської області. Сучасна мережа природно-заповідного фонду Миколаївської області займає 3,07 % від усієї території. В силу своєї малої частки, вона недостатня для ефективного виконання функцій щодо підтримки рівноваги природних екосистем, оздоровлення екологічної обстановки в регіоні. Звичайно в зоні Степу (де розташована майже вся територія Миколаївська область) дуже складно довести площу природно-заповідного фонду до рекомендованого рівня (10-20 %).

При створенні екомережі виникає проблема відновлення рослинного покриву та екосистем в цілому. Необхідність в екологічній реставрації відчуває значна площа земель степової зони, здатних виконувати функції елементів екомережі. В першу чергу, це стосується сильно еродованих та низькопродуктивних перелогових земель, що утворилися в останні десятиліття і вимагають дій щодо стимулювання відновних процесів. Іншу групу елементів екомережі складають природні кормові угіддя (сінокоси і пасовища), які також потребують заходів з екологічної реставрації. Треба відзначити, що  в умовах степової зони саме природні трав'яні угіддя, що зберігають вихідне біорізноманіття та здатні одночасно виконувати господарські та природоохоронні функції, можуть розглядатися як найбільш важливий елемент екомережі.

Отже, розбудова регіональної екомережі з метою формування збалансованої  системи землекористування та поліпшення екологічної обстановки в регіоні потребує проведення таких заходів: зменшення площі орних земель шляхом  виведення з обороту деградованих та малопродуктивних сільськогосподарських угідь; розширення площ полезахисних лісосмуг; збільшення частки сіножатей і пасовищ в загальній площі сільськогосподарських угідь; розширення площі об’єктів природно-заповідного фонду; впровадження та удосконалення механізму економічного стимулювання аграрних виробників щодо ведення екологічно збалансованої діяльності; формування системи моніторингу та  інформаційного забезпечення; екологічна просвіта населення.

 

Література

1. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки. Закон України від 21.09.2000 № 1989-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 47. – С. 405. 

2. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Миколаївській області у 2013 році України [Електронний ресурс]. – Миколаїв: Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації –  2014. – Режим доступу: http://www.duecomk.gov.ua.

Категорія: Секція_3_Економіка_і природокористування | Додав: Admin (19.03.2015)
Переглядів: 382
Всього коментарів: 0